Пам’ятки, рекомендації для батьків

«Причини дитячого непослуху»

Неслухняна дитина. Суть? Ознаки? Причини? Особливості роботи з неслухняними дітьми? Поради батькам? Що допоможе подолати дитячих непослух?

На ці питання спробуємо дати відповідь нижче.

На жаль, наші діти поводяться не завжди так, як би нам хотілося. А іноді нам здається, що вони, взагалі, нічого не розуміють і не чують.

Батьки часто не можуть впоратися зі своїми дітьми і, дійсно, не розуміють їх. Причин поганої поведінки дитини дуже багато: погане самопочуття, труднощі в стосунках з однолітками в дитячому саду, неусвідомлювані ним образи і страхи та ін. Але найчастіше причиною такої поведінки дітей є недолік батьківської уваги.

Неслухняна дитина - позитивне явище. Адже це сильна особистість, ініціативна і спроможна відстоювати свої права.

Слухняна дитина - це найчастіше зломлена маленька людина, яка дуже погано себе усвідомлює і яка перетворюється у дорослому віці на мишастого виконавця чи лицемірного ханжу.

Інша річ - діти покладливі, з якими можна домовитися. Однак для того щоб діти були покладливими, спочатку поступливими мають бути батьки.

«Коса на камінь» Дуже поширений стиль взаємин між батьками і дітьми, і дуже хибний. Дитина все одно висловлюватиме свій протест. Зовсім маленька - криком, плачем, нетриманням сечі чи іншими системними дитячими захворюваннями. У підлітковому віці це може бути асоціальна поведінка. Однак якщо дитину слухати і чути, проблеми з неслухняністю просто не виникає. Завжди можна домовитися.

Далеко не кожну дитину,  яка проявляє свавілля й упертість у поведінці, можна назвати неслухняною. Перш ніж вживати виховних заходів, важливо зрозуміти причину неслухняності. Можливо, така поведінка – результат вікової кризи або дитина намагається відстояти свою позицію, домогтися більше свободи в прийнятті рішень і дещо послабити батьківський контроль.

Неслухняну дитину можна впізнати за такими ознаками:

•        У неї є стійка потреба в тому, щоб бути почутою й визнаною. Тому вона всіма можливими способами намагається привернути до себе увагу.

•        Вона наполегливо відстоює свою самостійність.

•        Вона віддана тому, що любить.

•        У неслухняних дітей істерики відбуваються частіше, ніж звичайно.

•        Дитина любить командувати й займає лідерську позицію в колективі.

Батькам непросто справлятися з дітьми, що володіють великою силою волі, але не все так безнадійно. Дослідження показали, що діти, схильні порушувати правила та ставити під сумнів загальноприйняті норми, часто досягають великих успіхів у навчанні та професійній діяльності. Вони не схильні піддаватися поганому впливу однолітків.

Дитина неслухняна - звичайна ситуація в родині. Немає дітей, які б завжди поводилися бездоганно. У будь-якій сім'ї настає момент, коли дитина перестає слухатися батьків. Є діти, які рідко поводять себе погано, а є ті, які не дають спокою дорослим ні вдень ні вночі. Так чому ж малюк демонструє небажані форми поведінки? І що робити, якщо дитина неслухняна?

Щоб зрозуміти, як навчити дитину слухатися, потрібно дізнатися про причини її поганої поведінки.

1.      Вікова криза. Психологи кажуть, що таку проблему спостерігають навіть у житті дітей. Зазвичай це 5 років, 7 років, 10-12 років. У цей час відбуваються зміни на особистісному рівні дитини. Змінюється її поведінка і психіка.

2.      Велика кількість заборон. Як кажуть, заборонений плід солодкий. Чим більше ви щось забороняєте своїм дітям, тим більша ймовірність, що вони не будуть слухати вас.

3.      Вседозволеність. Аналогічна ситуація з вищезазначеною, тільки протилежна. Розпещеність дитини 9 років ні до чого доброго не приводить. Якщо вона зрозуміє, що все можна, то це відіб'ється на її поведінці: вона буде вередувати.

4.      Непослідовність батьків. Дорослі теж не ідеальні - і вони роблять помилки. Наприклад, учора вони дозволяли дивитися телевізор після вечері, а сьогодні вже забороняють. Зрозуміло, що дитина заплуталася, вона не розуміє, що і коли можна, а що не можна. Звідси і неслухняність.

5.      Розбіжності у вихованні. Нерідко мама з татом не можуть домовитися, як виховувати малюка. У результаті один із батьків забороняє йому те, що інший дозволяє. Від цього йде дезорієнтація дитини. Їй незрозуміло, що робити.

Особливості роботи вихователя з неслухняними дітьми.

1. Проведіть аналіз. Дитина не слухається завжди з якоїсь причини. Вона або бажає щось отримати (привілей, предмет) або прагне чогось уникнути (брати участь у діяльності). Подумайте над поведінкою дитини і запишіть все, що передувало (що відбувалося якраз безпосередньо перед даною ситуацією), її поведінку (її дії та вчинки), і наслідки (те, що ваша дитина отримала або чого уникла). Як тільки ви зрозумієте її схему, ви зможете працювати над тим, щоб змінити її.

2. Розглянемо фізіологію. Діти, які так яскраво виявляють непослух, насправді можуть просто бути емоційно перевантаженими. Особливо, коли їм доводиться часто розлучатися з матір’ю або опинятися в зовсім незрозумілих ситуаціях, ніким не пояснених, діти задаються безліччю питань (а мама повернеться? як довго її не буде?) І в підсумку відмовляються співпрацювати просто лише тому, що перевантажені і не знають, що їм робити далі.

3. Ідіть до кінця. Якщо дитина скаже «ні» у відповідь на ваше прохання або розпорядження, і ви при цьому або здається, або виконаєте завдання замість неї, ви тим самим привчите дитину до думки про те, що ваші доручення можна не виконувати зовсім. Отже, з часом ступінь її неслухняності буде тільки збільшуватися.

4. Пропонуйте вибір. Ви просили, задобрювали, торгувалися, вимагали, але дитина все одно не виконала вказівки... Краще надайте їй на вибір два прийнятних для вас варіанти: «ти можеш пити або з синьої чашки, або з червоної». «Вибір надає дітям сил і впевненості, вони відчувають, що в подіях, які з ними відбуваються, вони теж мають право голосу». Ви можете також запропонувати дитині співпрацю. «Коли ви пропонуєте дитині допомогти вам, вона вчиться виконувати ваші прохання, а також вчиться тому, що і вона, якщо знадобиться, теж зможе звернутися до інших людей за допомогою».

5. Використовуйте питання, а не команди. Замість команди «Прибери іграшки!», спробуйте поставити запитання: «Що тобі потрібно зробити для того, щоб на килимку стало чисто?». Таким чином, замість ігнорування вашого «наказу», дитина зможе проявити себе і подумати. Для успішного виконання завдання можна також використовувати різні заохочення

6. Пояснюйте навіщо. Коли ви просите дитину щось зробити, поясніть їй навіщо це потрібно, щоб вона змогла зрозуміти всю картину в цілому і не відчувала, що ви просите її про щось тільки лише тому, що вважаєте себе головнішим. Наприклад, під час прогулянки  «Будь ласка, коли ми переходимо через дорогу, тримай мене за руку, щоб ми з тобою обидва були в безпеці».

7. Визнайте етапність процесу. Коли ви намагаєтеся домогтися від дитини виконання багатоступінчастого завдання, наприклад, прибирання своєї кімнати, їй це завдання може здатися занадто складним. Давайте розпорядження послідовно, одне за іншим, і при цьому хваліть за виконання кожного, тоді дитина буде відчувати себе мотивованою, і охоче продовжить працювати аж до повного завершення поставленого завдання.

8. Зробіть перерву. Якщо дитина починає впадати в істерику, почекайте поки вона заспокоїться і потім поговоріть з нею. Потрібна перерва, після якої слід обговорити те, що сталося, використовуючи наступні відкриті питання: «про що ти думав, коли це сталося?», «в який момент ти почав сердитися?», «після чого?». Уникайте питань «чому», так як вони можуть здатися такими, що звинувачують. Після того, як ви поговорите, якщо дитина ще не виконала ваше прохання, придумайте з нею план вирішення поставленого вами завдання.

9. Змініть свій стиль. Ваш стиль виховання теж може впливати на виникнення спротиву у дитини. Але, змінивши свій підхід, ви побачите, що, скоріше за все, і відповідь дитини теж зміниться.

Як батькам реагувати на неслухняність?

1.      Протест. На будь-яке прохання батьків малюк відповідає скандалом, сльозами або істерикою. Він не хоче снідати, надягати шапку, робити уроки. У цьому випадку потрібно дати дитині трохи самостійності і дозволити їй самій приймати рішення. Наприклад, якщо син чи дочка не хоче на сніданок омлет, запитайте, а що тоді хоче. Якщо ж дитина взагалі відмовляється їсти, то дозвольте їй і це. Коли вона зголодніє, то сама прибіжуть до вас.

2.      Занепокоєння оточення. Дитина може кричати в громадських місцях, плакати, усіляко привертати до себе увагу. Щоб цього уникнути, потрібно з раннього дитинства пояснити малюкові норми моралі і правила поведінки в суспільстві. Діти повинні зрозуміти, що потрібно дотримуватися етикету, поважати один одного.

Як домогтися слухняності?

1.      Чим менше заборон, тим менше покарань. Залиште табу тільки на серйозні ситуації.

2.      Якщо дитина неслухняна, не можна вирішувати проблему криком або скандалом. Спробуйте поговорити з малюком спокійним, упевненим тоном.

3.      Якщо ваша дитина не слухається, тому що дуже сильно чимось захоплена, то крики тут не допоможуть. Навпаки, перейдіть на шепіт, емоційну жестикуляцію і міміку. Це зацікавить дитину, і вона вас послухає.

4.      Не потрібно кілька разів говорити одне й те саме. Забороніть щось один раз, потім попередьте, а потім покарайте. Дитина повинна засвоїти цей логічний ланцюжок.

5.      Психологи стверджують, що людина не засвоює частку «не». Тому спробуйте формулювати заборони так, щоб ця частка була відсутня.

Як відновити контакт з дитиною?

1.      Дітям потрібно бути впевненими в тому, що вони в будь-якій ситуації можуть звернутися до батьків. Малюкові необхідно знати, що він може запитати про будь-що і не залишиться без відповіді. Дитина повинна знати, що в будь-яких обставинах мама з татом будуть на його боці, завжди підтримають і допоможуть.

2.      Спілкуючись з сином або дочкою, підтримуйте зоровий контакт. Дивитися на дитину потрібно м'яко і з любов’ю. В іншому випадку малюк відчує загрозу і замкнеться.

3.      Виховання дітей - це не тільки заборони і вимоги. Це ще й подяка, похвала, схвалення. Усім дітям дуже важливо чути слова любові і турботи.

4.      Якщо батькам необхідно повідомити негативну новину, то краще це зробити при фізичному контакті. Обійміть дитину, поцілуйте, а вже потім повідомляйте. У цьому випадку малюк відчує вашу підтримку і буде не так засмучений або шокований.

5.      Діти завжди повинні відчувати ваш досвід і захист. Дитина повинна перебувати під вашим крилом і відчувати опіку і заступництво.

«Режим дня – запорука здоров’я»

Режим — точно встановлений порядок життя — не вигадка фахівців. У його основі — багатовікове спостереження за розвитком природи та фізіологічними процесами людини. На цій основі фізіологи, гігієністи, педагоги розробили науково-обґрунтовані рекомендації з організації життя людини, з розумної зміни видів її діяльності.

Дитині встановлюють постійний режим дня, якого необхідно строго дотримуватися. Це сприяє її правильному розвитку, привчає до дисципліни, формує уявлення про обов’язки.

На науковій основі доведено, що прийом їжі, вкладання спати, прогулянки, ігри — усе це сприяє зросту, зміцненню здоров’я та врівноваженому психологічному стану дитини.

Для дітей правильно організований цілодобовий режим дня — умова не тільки успішного навчання, але й збереження та зміцнення їх здоров’я.

Основні принципи необхідного режиму дня дитини дошкільного віку: гігієнічно повноцінний нічний та денний сон, достатня рухова активність на свіжому повітрі, чергування різних занять з відпочинком та раціональне харчування.

Істотно важливе значення для нормальної життєдіяльності організму має сон. Під час денного сну організм дитини відпочиває, відновлюється його працездатність. Здорова дитина швидко засинає, якщо вона постійно лягає спати в один і той самий час. Дуже важливо, щоб у дитини виробилася звичка лягати спати і прокидатися о певній годині.

Час перед сном, особливо нічним, дитина повинна проводити в спокійних, не збуджуючих її заняттях. Перед сном дорослі допомагають дітям привести до ладу одяг та взуття, потім малята виконують загальноприйняті правила особистої гігієни. Водні процедури, окрім їх гігієнічного та гартувального значення, добре впливають на нервову систему. їх виконання у певний час перед сном допоможе дитині швидше заснути. Постіль малюка має бути чистою, не надто м’якою, але і не жорсткою. Такі подразники, як шум, світло, звуки теле-, -аудіоапаратури, голосні розмови, заважають нормальному сну. Необхідно також, щоб діти спали в добре провітреній кімнаті.

У холодну пору року температура повітря в кімнаті не повинна бути нижчою +18 градусів С. Найбільша тривалість нічного сну для дітей старшого дошкільного віку становить 11,5 — 12 годин.

Діти дошкільного віку повинні щоденно проводити на свіжому повітрі не менше 4-х годин — це має на організм дитини зміцнювальну дію, поліпшує всі життєві процеси (обмін речовин, функціонування дихальної та серцево-судинної систем тощо), підвищує загартованість організму.

Узимку в морозну погоду час перебування дітей на повітрі скорочується, а влітку потрібно попіклуватися, щоб діти знаходилися на вулиці якомога довше.

День дитини має починатися з ранкової гімнастики. У неї включають фізичні вправи, посильні та цікаві дітям.

Після зарядки проводяться загартовувальні процедури — обтирання або обливання. Дитина одягається, чистить зуби, вмивається, причісується. Завжди пам’ятайте, що у дитини обов’язково повинні бути власний рушничок для обличчя та рук, окремий рушник для ніг, зубна щітка та паста. Чистити зуби слід щоденно вранці та ввечері.

У режимі дня малюка дошкільного віку відводять час для занять з розвитку мовлення, рахунку, малювання, ліплення, конструювання тощо.

Науковцями доведено, що тривалість активної уваги у дітей дошкільного віку становить приблизно 15—20 хвилин. Діти стомлюються, їх працездатність знижується і не відновлюється протягом 10-хвилиїшого відпочинку. Тому заняття доцільно чергувати з рухливими іграми, прогулянками тощо.

Дитина -«входить в роботу» поступово. Цей період у 80 % випадків у дітей триває від 2 до 7 хвилин. Потім працездатність відновлюється на відносно високому рівні. Така зміна працездатності типова для здорової дитини. У слабких дітей, як правило, відзначаються дуже низька працездатність і досить нестійка увага.

Стомлення у здорових дітей з’являється вже після 20-хвилин-ної роботи. Зовнішньо воно виявляється в розгубленості, занепокоєних рухах, у тому, що дитина відволікається на сторонні речі. Проведення маленької «розминки» відновлює працездатність дітей і дає можливість, якщо потрібно, продовжити заняття ще протягом 10—15 хвилин.

Суворе дотримання певних гігієнічних вимог під час проведення занять забезпечує повноцінний фізичний розвиток дитини та перешкоджає появі у неї короткозорості і порушень в осанці.

Кімнату перед заняттям провітрюють. Дорослі повинні стежити за правильною поставою дитини, освітленням столу, за яким вона працює. Для занять дошкільнику потрібен спеціальний столик з висотою, яку можна регулювати. Такий стіл знадобиться дитині, коли вона стане школярем. Висота столу і стільця встановлюються відповідно до зросту дитини.

Якщо для занять пристосовують звичайний стіл, то добре виготовити дерев'яну підставку з дошкою, нахиленою під кутом 12—15 градусів. Така підставка забезпечує правильну поставу, що полегшує роботу очей під час малювання, розглядання ілюстрацій тощо.

У режимі дня потрібно відводити вільний час для ігор та занять на власний вибір дитини (бажано після денного сну і обов’язково після занять).

Чимало батьків нехтують режимом дня своєї дитини. У них завжди напоготові стандартна відповідь: «А нам педіатр нічого про це не говорив» або «Так режим є в дитячому садку, а вдома він навіщо?». Як наслідок, до шести років у багатьох дітей у тій чи тій формі розвивається невротичний стан, з’являються маніпулятивні й істеричні прояви. Батьків такі обставини дратують, хоча їх можна було уникнути. Яку ж роль у розвитку дитини відіграє режим дня та чи справді так важливо його дотримуватися?

Для дітей раннього та дошкільного віку режим — основа виховання. У перші три роки життя працездатність нервової системи часто змінюється, а тому діти перебувають у постійному фізіологічному стресі. Сюди слід додати ще й ріст скелету, розвиток внутрішніх органів і головного мозку, насичене бурхливе емоційне життя й вікові кризи. Можна лише дивуватися, як дітям вдається з усім цим впоратися. Саме правильний режим і запобігає перевтомі, зміцнює здоров’я, допомагає витримати колосальні навантаження.

Що таке правильний режим дня?

Правильний режим дня — це раціональне чергування різних видів діяльності й відпочинку. Ще сто років тому педагоги й педіатри дійшли висновку, що дотримуючись режиму дня, можна виховати здорову дитину, а її розвиток спрямувати в правильному напрямі.

Утім, мало хто з сучасних батьків може похизуватися дотриманням правильного режиму дня дитини. «Яка різниця, коли він/вона лягає спати?», «Він/вона ж тата до ночі з роботи чекає», «У мене немає часу з ним/нею марудитися!» — такі фрази часто лунають у кабінеті практичного психолога.

Якщо дитина недосипає, мало гуляє на свіжому повітрі, її працездатність знижується, вона швидко втомлюється, скаржиться на головний біль. І, як наслідок, в дитини розвивається психосоматика. Батьки починають водити її до лікарень, лікарі лікувати незрозуміло від чого. Хоча насправді проблема криється в порушенні режиму дня. А це в поєднанні з неправильними умовами виховання, несприятливим психологічним кліматом у родині часто призводить до виникнення в дитини невротичних процесів.

До симптомів дитячого неврозу належать:

тривожність;

поганий сон;

відставання у фізичному розвитку;

дратівливість;

неадекватні реакції;

нервові тики;

кишкові кольки.

За недотримання послідовності й часу проведення режимних моментів у дитини можуть виникнути також складнощі з формуванням культурно-гігієнічних навичок і навичок охайності.

Часто на прийомі в лікаря батьки, які витратили чимало коштів на лікування дитини, не можуть повірити в те, що достатньо відновити режим дня й симптоми незрозумілої хвороби зникнуть. Вони відмовляються брати на себе батьківську відповідальність і продовжують «заліковувати» дитину, хоча насправді лише погіршують її стан. Як свідчить досвід, таких батьків більшість. Через це дитина стає заручником психоемоційної незрілості дорослих, їхнього низького духовно-культурного й інтелектуального рівнів.

Повноцінний сон. Повноцінний сон має достатню для відповідного віку тривалість і глибину, як-от:

у перші місяці життя дитина спить 20-22 години;

у перший рік — 16-17 годин;

у 2-3 роки — 14-15 годин;

у 4-5 років — 13 годин;

у 6-7 років — 12 годин.

Будь-які скорочення сну хоча б на дві години негативно позначаються на функціональному стані мозку. У дитини знижується працездатність, опірність організму до різноманітних інфекцій, підвищується втомлюваність. Тому діти зі слабким здоров’ям або ті, які одужують після хвороби, мають спати ще більше, ніж здорові.

Нестача сну на першому році життя дитини має небезпечні відстрочені наслідки у віці 3-4 роки. Вони можуть зумовлювати:

проблеми зі здоров’ям;

агресивність у поведінці;

порушення сну.

Тривалі порушення сну в дитини можуть мати опосередкований влив на батьків. Зокрема, виявлено підвищення рівня депресій у матерів.

Також, аби сон насправді був повноцінним, для нього слід точно встановити час засинання й пробудження дитини. Батьки мають привчати дитину прокидатися й лягати спати в той самий час. Завдяки цьому в неї сформується умовний рефлекс щодо часу й обстановки сну, приміром, приглушене світло в кімнаті, казка на ніч з вуст тата/мами тощо.

Аби сон дитини був здоровим, увечері варто обмежити її активні ігри, роботу за комп’ютером та забавки із будь-якими девайсами. Вечеря має бути легкою, без цукерок, шоколаду й міцного чаю. Обов’язково слід провітрювати дитячу кімнату, навіть якщо за вікном несприятлива й холодна погода. Адже прохолодне повітря сприяє швидкому засинанню й глибокому сну.

Денний сон — «пігулка» від перевантаження

Сон дорослої людини — монофазний. Це означає, що їй достатньо лише сну вночі. Дитячий сон поліфазний за своєю природою. При цьому кількість фаз, тобто періодів сну упродовж доби, скорочується в міру зростання дитини. Дошкільник може неперервно не спати 5,5-6 годин. Тож якщо дитина перебуває в групі дошкільного закладу більше п’яти годин, її потрібно вкладати спати вдень на 2-2,5 години.

Денний сон дитини до шести років має тривати не менше двох годин — з 12-ї до 14-ї або з 13-ї до 15-ї години. Це час відновлення організму. Багато мам жаліються, що не можуть вкласти дитину о 21:00, тому що вдень вона спала до 17-ї години. Утім незнання батьківських обов’язків не звільняє від відповідальності за життя й здоров’я дитини. То для чого ж потрібен денний сон?

Добові біоритми сну й неспання визначають усі ритмічні процеси дитячого організму — від річних і багаторічних циклів росту до мікроритмів, які діють на рівні клітини й тривають частку секунди. Позбавляючи дитину денного сну, дорослі створюють підґрунтя для розладу біоритмів або десинхронозу. Серед його наслідків:

підвищена збудливість і втомлюваність;

затримка нервово-психічного й фізичного розвитку;

відставання в рості;

зниження імунітету;

схильність до частих ГРЗ і дитячих інфекцій.

Денний сон допомагає засвоювати нові знання, зокрема й ті, які дошкільники отримують під час підготовчих занять до навчання в школі.

За допомогою електроенцефалографії вчені дослідили так звану біоелектричну активність дитячого мозку — рух нервових імпульсів відростками нейронів. Виявилося, що енцефалограма, знята під час сну в немовляти, практично не відрізняється від такої самої в дорослої людини. Дозрівання енцефалограми, типової для неспання, триває до 12-18-ти років. Це означає, що активність дитячого мозку під час сну за якістю перевершує його роботу за неспання.

Мозок людини не спить ні вдень, ні вночі — він просто перемикається зі сприймання інформації на режим її опрацювання й засвоєння. Що менша дитина, то більше вона дізнається, відтак має запам’ятати. Отже, що більше денних «пауз»

необхідно дитині, то довше має тривати її сон.

Той аргумент, що денний сон зміцнює нічний, часто дивує батьків. Утім насправді дошкільник, який не спав удень, до кінця дня зазвичай так збуджується, що ввечері не може заснути, навіть якщо дуже хоче. Перенавантажений денними враженнями й інформацією мозок у такий спосіб сигналізує про складнощі з переробленням і засвоєнням даних. Наслідком безсоння є підвищена тривожність, нічні страхи і жахіття.

Не можна сварити, а тим паче карати малюка, який полежав 15-20 хвилин і не заснув. Адже дитині раннього віку потрібна щонайменше година на засинання, а дошкільнику — півгодини.

Відмова від денного сну — симптом низки станів, найпоширеніший з яких — синдром гіперактивності. Тож зазвичай дитина, яка не спить вдень, потребує консультації невролога.

Денний сон допомагає згладити вплив на організм дошкільника стресових чинників і несприятливої екологічної ситуації. Позаяк коли дитина спить, мозок виробляє спеціальні захисні білки, завдяки яким нервова система адаптується до підвищених навантажень. Тож дуже важливо переконати батьків не змінювати звичний режим сну й неспання дитини у вихідні дні, а також під час літньої відпустки.

Активна діяльність або період неспання дитини

Діяльність дитини має бути різноманітною й обов’язково чергуватися з денним сном. Малювання, ліплення, конструювання, перегляд мультфільмів, активні рухливі ігри на свіжому повітрі — усе потрібно розподіляти на весь день. Бажано не менше години виділяти на розвивальні заняття. Окрім того, у дитини обов’язково має бути особистий час, коли вона може гратися сама, про щось розмірковувати, за чимось спостерігати.

Допомога мамі, а саме обов’язки, які дитині під силу виконати, — це не лише елемент правильного виховання, а й запорука фізичного розвитку й зміцнення здоров’я. Привчаючи дитину до дисципліни, порядку, охайності й праці, можна сформувати в неї такі риси, як наполегливість, цілеспрямованість, стратегічне бачення ситуації, самостійність. У майбутньому така людина впорається з будь-якими негараздами, хоч би які соціально-політичні катаклізми на неї очікували.

Саме активна різноманітна діяльність сприяє повноцінному та гармонійному розвитку особистості дитини, її пізнавальним процесам. Одноманітність дій і байдужість дорослих травмують малюка так само сильно, як і емоційні потрясіння, й окрім того, виховують лінь і співзалежний характер.

Привчившись до режиму дня в дитячому садку, удома дитина, як правило, знову потрапляє у звичну обстановку без правил і обмежень. Цього достатньо, щоб розпочався невротичний процес. Тому батьки завжди можуть звернутися по допомогу до практичного психолога чи вихователя групи й розпитати про розпорядок дня, з’ясувати, що за чим має відбуватися і чому. Звісно, дотримуватися ідентичного розпорядку вдома інколи складно. Тож до нього можна внести незначні корективи, які враховуватимуть умови життя родини. Завдяки цьому дуже швидко і в дитини, і в батьків сформується умовний рефлекс. Зазвичай для цього потрібен строк не менш як 21 день.

Режим дня — не найскладніше, чого можна навчити дитину. Для цього потрібна лише любов батьків і їхнє усвідомлення своєї відповідальності. Дотримання батьками режиму дня привчає дитину до організованості, полегшує життя як їй самій, так і батькам.

«Дбаємо про здоров’я наших малюків»

Намагайтеся вести здоровий спосіб життя. Створіть у сім’ї атмосферу пошани до здоров’я. Дотримуйтеся режиму, що відповідає вікові дитини, особливо у вихідні дні. Наблизьте його до того режиму дня, до якого вона звикла в дошкільному навчальному закладі.

Зробіть активний відпочинок у вихідні дні звичним способом життя родини. Практикуйте виїзди на природу з проведенням рух­ливих і спортивних ігор за участю всіх членів родини. Пояснюйте дитині правила здоров’язбережувальної поведінки.

Використовуйте в оздоровленні дитини засоби природного загартовування: сонце, повітря і воду. Пояснюйте їх позитивний вплив на здоров’я. Загартовувальні процедури виконуйте разом з дитиною.

Використовуйте слушну ситуацію, щоб задовольнити ціка­вість дитини щодо будови і функцій органів та систем організму. Підготуйте ілюстративний матеріал, наукову інформацію, адапто­вану до сприймання дитиною дошкільного віку. Ці матеріали є у “Великій енциклопедії для дошкільників”, атласі “Людина” (для дошкільників), передплатних виданнях: “Азбука здоров’я”, “Дерево пізнання” тощо.

Доводьте дитині на власному прикладі необхідність піклу­вання про організм. Пояснюйте свій стан здоров’я, причини за­хворювання і способи подолання недуги. Акцентуйте увагу на засобах нетрадиційної медицини (точковий масаж, льодотерапія, фітотерапія тощо).

Навчайте дитину правил догляду за органами тіла. Під час виконання гігієнічних і загартовувальних процедур використовуйте фрагменти з фольклорних і літературних творів, дидактичні впра­ви: “Зроби навпаки”, “Що потрібно, щоб бути чистеньким?”, “Що зайве, чому?” тощо.

Бережіть психічне здоров’я дитини

Створіть удома спокійну, дружню атмосферу. У разі необхід­ності робіть дитині зауваження коректно, не підвищуючи тону.

Будуйте стосунки з дитиною на основі взаємоповаги і взаємо­розуміння. Прислухайтеся до думки дитини, надавайте їй змогу вільно висловлюватися.

Встановіть чіткі вимоги до дититни і будьте послідовними, вимагаючи їх виконання.

Будьте терплячими стосовно дитини. Контролюйте власні негативні емоції.

Заохочуйте допитливість дитини, збагачуйте розвивальне предметно-ігрове середовище сюжетними іграшками, книгами, настільними іграми тощо. Виділіть для дитини, по можливості, окрему кімнату або створіть їй власний дитячий куточок у загаль­ній кімнаті.

Поважайте дитину, вірте в її можливості, створюйте умови для її всебічного розвитку. Разом з дитиною відвідуйте дитячі вистави в театрі, переглядайте розвивальні телепередачі, читайте художню літературу. Обов’язково обговорюйте, аналізуйте отриману дитиною інформацію.

Розвивайте в дитини впевненість у собі, активність, адекватну самооцінку. Хваліть дитину. Не залишайте непоміченою дію, що її дитина зробила самостійно, доклавши певних зусиль.

Створюйте умови для формування соціального здоров’я дитини

Формуйте в дитини навички самообслуговування. Не поспі­шайте з допомогою, надавайте дитині можливість самій упоратися із завданням.

Заохочуйте ігри з іншими дітьми, розширюйте коло спілку­вання з дорослими. Влаштовуючи родинні свята, запрошуйте друзів дитини, активізуйте їх участь у святі. Проводьте конкурси, ігри, що вимагають спільної діяльності дітей, уміння домовлятися, по­ступатися, розподіляти ролі.

Уважно слухайте дитину, коли вона з вами розмовляє. Таким чином вчіть її поважати співрозмовника, встановлювати дружні сто­сунки з іншими людьми. Не залишайте без відповіді її запитання і прохання. Якщо немає можливості виконати прохання, пояснюйте причину відмови. Пропонуйте альтернативу.

Говоріть з дитиною, як із дорослою людиною, про події, що стосуються її, родини друзів. Обговорюйте конфліктні ситуації, що склалися в дитячому садку, у дворі. Знаходьте шляхи виходу з конфлікту. При цьому звертайтеся до власного досвіду дитини, наводьте приклади з книг, телепередач.

Читайте дитині твори соціально-морального змісту (В. Бірюков “Добрі слова”, М. Стельмах “Через кладку”, В. Сухомлинський “Сильний і мужній” тощо). Турбуйтеся про те, щоб у неї були нові враження. Аналізуйте прочитане, акцентуючи увагу на позитивних і негативних рисах характеру героїв, їхніх учинках.

Займайтеся з дитиною спільною творчою діяльністю: грайтеся, малюйте, майструйте. Закріплюйте знання про фізичну, психічну та соціальну сфери здоров’я.

Батьки — приклад для дітей

Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров’я.

Ведіть здоровий спосіб життя.

Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.

Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.

Налагодіть у сім’ї активно-динамічний відпочинок.

Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Пам’ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.

Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей.

Пам’ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.

Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.

Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.

Застосовуйте вдома різні профілактично — корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.

Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров’я:

— виконувати різні фізичні вправи;

— правильно харчуватись;

— загартовуватись;

— спілкуватися з друзями;

— дотримуватися особистої гігієни;

— дотримуватися режиму дня;

— знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі.

Гігієна

Дотримуйтесь завжди правил гігієни та привчайте до цього дитину.

Не забувайте, що правила особистої гігієни пов’язані з усіма видами діяльності і відпочинку дітей. Особиста гігієна – це піклування про чистоту тіла, одягу, взуття.

Систематично контролюйте якість виконання культурно-гігієнічних завдань.

Виконання дітьми культурно-гігієнічних навичок супроводжуйте відповідною мотивацією.

Розвивайте у дітей вміння та навички догляду за тілом.

Привчайте дитину правильно чистити зуби.

Слідкуйте, щоб дитина мила руки перед прийманням їжі, після туалету, повернення з прогулянки, ігор із тваринами та завжди, коли руки брудні.

Привчайте дітей мити ноги не тільки перед нічним сном, але й перед денним, особливо влітку.

Регулярно зрізайте нігті на руках і ногах, тримайте їх у чистоті.

Зачісуйте волосся дитині її власним гребінцем. Мийте волосся не рідше ніж раз на тиждень.

Одягайте дитину в одяг, який пропускає повітря і вологу.

Косметичні засоби, які ви використовуєте з гігієнічною або лікувальною метою, повинні відповідати віку дитини.

Харчування

Пам’ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров’я людини, її довголіття, плідної праці.

Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.

Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.

Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.

Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з’їдає із задоволенням.

Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.

Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.

Пам’ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.

Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.

Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.

Серйозним недоліком харчування є “прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотних процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.

Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.

Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м’ясо, рибу, сиру воду.

Загартування

Використовуйте природні засоби оздоровлення та загартовування.

Загартовуйтесь разом з дитиною.

Пам’ятайте, що загартовування впливає на загальний стан здоров’я та поведінку дітей, дає позитивний результат тоді, коли гартувальні процедури проводяться в певній послідовності, чітко дозовані й систематично повторюються.

Не забувайте, що систематичне загартовування допомагає організму боротись із захворюванням, особливо із застудними.

Домагайтеся розуміння дітьми настанови: усьому свій час. Привчайте дітей дотримуватись рухового й повітряного режимів, постійного часу сну та приймання їжі.

Забезпечуйте щоденне перебування дітей на повітрі, відповідність їхнього одягу погоднім умовам.

Здійснюйте загартовування сонячним промінням. Тривалість прийняття сонячних ванн від 3-4 хвилин до 15 хвилин.

Проводьте водні процедури (обливання ніг та тіла, вологе обтирання рукавичкою або рушником).

Не забувайте, що ходіння босоніж – це засіб загартовування організму та зміцнення здоров’я.

До ходіння босоніж дитину треба привчати із раннього віку. Починати улітку за температури повітря, не нижчої від 24 градусів.

Поєднуйте ходіння босоніж зі щоденними ваннами для ніг, поступово знижуючи температуру води.

Пам’ятайте, що гарячий пісок і асфальт, гостре каміння та шлак, соснові шишки й голки діють на дитячий організм, як сильні подразники, а теплий пісок, м’яка трава – заспокійливо.

Емоційний комфорт

Створюйте в сім’ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.

Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.

Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.

Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.

Запобігайте виникненню депресивних станів.

Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.

Наповніть свою душу й серце любов’ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім’ї, особистого здоров’я – вашого й ваших дітей.

Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.

Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.

Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.

Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.

Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.

Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.

Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.

Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!

Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.

Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.

Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.

Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.

Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.

У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.

Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самоаналізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов’язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.

Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав’язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.

Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв’язку з цим.

 

«Правила здорового харчування»

Рекомендації, дотримання яких сприятиме запобіганню розвитку хвороб травлення та допомагатиме тримати організм у тонусі протягом дня:

вживайте їжу невеликими порціями 4-5 разів на день;

не пропускайте сніданок і не голодуйте протягом дня;

не влаштовуйте собі часті перекуси, адже вони не замінять повноцінного харчування;

не «заїдайте» поганий настрій, тривогу або депресію;

не їжте «за компанію», якщо немає апетиту;

не запивайте жирну їжу холодними напоями, адже при зниженні температури жир застигає у травній системі;

не варто запивати їжу молоком, оскільки воно заважає травленню та викликає бродіння в кишківнику;

слідкуйте за розміром порцій;

їжте повільно, ретельно пережовуйте їжу. При швидкому вживанні їжі відчуття насичення наступає повільніше, що може призвести до переїдання;

фрукти краще їсти на сніданок, до обіду чи в якості перекусу. Якщо ж ви вживаєте їх після основного прийому їжі, вони починають взаємодіяти з нею, бродити та закисати;

завжди читайте, що написано на етикетці про склад (жири, вуглеводи, калорії);

не довіряйте словам «дієтичний», «низькокалорійний», дивіться на цифри;

краще не смажте страви, а тушкуйте.