«Професійне вигорання. Технології збереження професійного здоров’я»

Багато педагогів відчуває професійне вигорання. Подеколи вони намагаються приховати це навіть від самих себе і вважають що таке коїться лише з ними, що інші не зрозуміють. Іноді здається що єдиний вихід — звільнитися з роботи. Схожі симптоми ви можете помітити не лише в себе, а й у колег. Щоб допомогти їм, дізнайтеся більше про професійне вигорання та шляхи його профілактики й подолання. У статті ми розкажемо, як провести діагностику та поліпшити емоційну атмосферу в колективі.

Які чинники

Професійне вигорання — це синдром, що розвивається на фон. хронічного стресу та спричиняє спустошення емоційних, енергетичних та особистісних ресурсів людини. Не всі люди схильні до професійного вигорання. Щоб з’ясувати, хто з працівників має потенційний ризик, зверніть увагу на найвпливовіші чинники.

Особистісні

Працювати в дитячому садку — значить активно й багато спілкуватися без змоги усамітнитися для відпочинку. Тому першими страждають інтроверти та люди, чутливі до гучних звуків, активна тактильної взаємодії та нескінченного хаосу. Психологічне напруження від впливу цих чинників накопичується, і людина стає роздратованою.

Ще одна риса, яка провокує швидке вигорання, — схильність до перфекціонізму. Такі працівники залежні від думки авторитетних колег та адміністрації. Вони можуть пожертвувати своїм вільним часом, нічним відпочинком чи сімейними справами, щоб виконати завдання якнайліпше. Не отримуючи за це адекватної, на їхню думку винагороди, вони докладають іще більше зусиль. Це замкнуте коло гарантовано призводить до професійного вигорання.

Емоційний інтелект — важлива навичка у профілактиці! та подоланні професійного вигорання. Людина, яка погано розуміє свої почуття й емоційні стани та не може впоратися з емоційним афектом, починає відчувати себе ізольованою від колективу.

Організаційні труднощі також впливають на розвиток професійного вигорання. Зокрема, відсутність або незручність умов для ефективної праці та відпочинку, авторитарне керування, надвисока регульованість робочих процесів без змоги виявляти спонтанність та ініціативу, високе навантаження, ненормований робочий графік тощо. Звісно, досвідчені педагоги вміють із цим упоратись. А ось із девіантною поведінкою та крайніми виявами дезадаптації вихованців навіть їм буває складно.

Рольові

Міжособистісні конфлікти та психологічна несумісність певних працівників неабияк впливають на емоційний стан колективу. А якщо він не здатен працювати злагоджено, то в роботі з’являються невпорядкованість і дисонанс. Працівники не бажають підтримувати одне одного чи взагалі бояться звернутися по допомогу. Проблеми, що стосуються посадових обов’язків, їх розмежування та деталізації, теж можуть призвести до професійного вигорання.

Медична сестра консультує щодо стану здоров’я родичів працівників. Музичний керівник організовує вечірки для персоналу дитячого садка. Практичний психолог проводить при-ватні консультації без відшкодування витраченого на це власного часу.

До чинників цієї групи також належить відчуття внутрішнього протиріччя, коли працівник має піклуватися про сім’ю та водночас бажає розвиватися професійно. Найбільш уразливі до цього стану жінки, а саме вони здебільшого працюють у дитячих садках.

Як розпізнати

Зазвичай професійне вигорання поглиблюється поступово, тому є час його помітити. Однак нерідко працівник довго й гадки не має, що саме через це знизилася якість його життя та погіршилося самопочуття. Найпоширеніші маркери професійного вигорання допоможуть вам розпізнати його якомога раніше.

Емоційне спустошення — стан, у якому людина відчуває хронічну втому, безпідставну тривогу та знижений емоційний фон. У цей період у неї також можуть з’явитися шкідливі звички, залежності та складнощі зі сном — безсоння або навпаки тривалий сон без відчуття відпочинку та бадьорості.

Деперсоналізація — втрата відчуття власного Я, цінності власної думки. Фахівець стає залежним від думки інших, втрачає цікавість до колективних обговорень, пошуку рішень. Іноді деперсоналізація трапляється й у ставленні до вихованців. Педагог сприймає їх як об’єкти для виховної практики, а не як дітей, маленьких особистостей. Часто в такому стані він використовує прізвища замість імен, стає емоційно відчуженим та авторитарним. Він маніпулює вихованцями, пояснюючи це користю для них. А коли діти чинять опір, стає роздратованим і злим.

Знецінення професійних досягнень, що має два вектори. Перший — фахівець часто знецінює власні досягнення та вплив на загальний робочий процес. Він вважає, що інші працюють ліпше, йому ніколи не вдається так швидко упоратись із певною проблемою, з ним діти заспокоюються гірше тощо. Другий вектор — педагог вважає, що вихованці чи їхні батьки знецінюють його досягнення та зусилля.

Звуження особистісного простору та сфери вподобань до меж роботи. Працівник забуває про свої хобі та повністю заглиблюється в роботу. Однак професійна активність без матеріальної чи моральної винагороди та відчуття задоволення руйнує особистість. Тому відмова від потреб, не пов’язаних із професійною діяльністю, загрожує почуттям самотності, віддаленості від родини та друзів.

Якщо людина просто закриватиме очі на невдачі та постійно гратиме позитивну особистість, вона швидко стане емоційно виснаженою.

Які стадії

Професійне вигорання можна порівняти зі сходами. Дізнайтеся, на скільки сходинок уже зійшов педагог, щоб зрозуміти, які кроки знадобляться, щоб повернути його до нормального професійного стану. Зауважте, що кожна наступна «сходинка» містить усе, що було на попередніх, разом із новими симптомами.

Попереджувальна

На попереджувальній стадії працівник сильно зацікавлений робочим процесом. Щоб не переплутати це з професійним зростанням, зверніть увагу, чи наявні та як наповнені інші його сфери життя. За професійного вигорання вони мінімізовані або відсутні взагалі. А коли ви про них запитаєте, то почуєте пасивно-агресивний коментар у свій бік. У цього працівника також скорочений час для відпочинку, зміни у якості сну й уваги, почутті гумору тощо.

Перша стадія вигорання

Сигнал про вступ у наступну стадію — втрата цікавості до роботи й відчуження у відносинах із колективом. Педагог усе частіше дратується та все рідше відчуває емоційне піднесення й позитив. Він ставиться до вихованців негуманно та забагато їх контролює. Власні невдачі заперечує або звинувачує в них колег. Замість емпатії педагог виражає байдужість і цинізм, саркастично висловлюється та подеколи закликає до робочого саботажу.

Друга стадія вигорання

Відчуження працівника стає все більш помітним. Він уже не в змозі приховувати та стримувати всередині негативні почуття до оточення й роздратування. Часті супровідники таких зривів — почуття провини та сорому, здатні отруїти останні спалахи радості й цікавості. Вони ще тяжчі, якщо людина не розуміє справжніх причин свого стану. Вона хитається між депресією та агресією й перебувай лише в їх крайньому ступені.

Виснаження

На стадії виснаження людина має глибинні розлади світосприймання. Здатність до емоційної реакції стає плоскою, а оточення забарвлене лиш у «біле та чорне». Також можуть з’явитися гострі психосоматичні вияви: довготривалий головний біль, розлади ШКТ, стійке безсоння, нудота, запаморочення, розлади харчової поведінки тощо.

Зневіра та відчай

Людина відчуває безпорадність, порожнечу, безглуздість праці або навіть життя. Тіло має специфічний «емоційний панцир»: повільність, скам’янілість, імпульсивність і хаотичність рухів. Обличчя ніби пусте, за виразом складно зрозуміти стан людини.

Педагог на цій стадії потребує професійної допомоги психотерапевта, невролога та інших фахівців. Йому варто припинити роботу в колективі, доки він не відновить стан професійного здоров'я.

У європейських країнах на останньому ступені вигорання по-деколи надають інвалідність і призначають довготривалу реабілітацію. Ігнорування професійного вигорання такого рівня може призвести до загрози життю особистості.

Отже, глибокий ступінь професійного вигорання потребує допомоги профільного фахівця. Практичний психолог може діагностувати професійне вигорання, але не лікувати його.

Як подолати

Перші стадії професійного вигорання, які вчасно діагностували, педагог здатен скорегувати самостійно. Головне — його бажання та ваша підтримка. Надайте йому рекомендації та зазначте, що не обов’язково виконувати всі пункти. Запропонуйте спочатку обрати такі, що найбільше відгукуються та викликають зацікавлення й ентузіазм. Можливо, цього вже вистачить, щоб підвищити життєвий тонус і повернутись у професійну форму.

Що глибший ступінь професійного вигорання, то частіше на замислюється над зміною сфери діяльності

Мудрість — риса, якої набувають із досвідом. А досвід неможливо здобути, не помиляючись. Професійне вигорання може трапитися майже з кожним, тож не варто його соромитись і замовчувати. Визнаючи цей стан, людина здатна прийняти дійсність і спрямувати свої зусилля на подолання кризи.

Як завадити професійному вигоранню

1.Навчіться розуміти та розрізняти свої почуття. Гнів, роздратування, занепокоєння, сором, страх трапляються з усіма. Заперечуючи ці почуття, ви не розв’язуєте проблему, а загострюєте її. Якщо ви усвідомили наявність одного з цих почуттів, зробіть глибокий вдих і видих, зупиніться на кілька хвилин. Запитайте в себе: «Що могло спричинити цю емоцію?», «Чому мені це так відчутно?», «Чи можу я розділити свої почуття з кимось? Чи потребую я підтримки, допомоги, поради?», «Що мені потрібно зараз для емоційного балансу?» тощо.

2. Привчайте себе починати розмову описом своїх досягнень та успіхів, якщо ви часто потребуєте поговорити з кимось про свої невдачі та проблеми. Поступово ви навчитеся бачити обидві сторони вашої професійної діяльності. Це допомагає гармонізувати та врівноважити емоційний стан.

3. Навчіться просити про допомогу й отримувати її. Спочатку це буде складно, ви можете боятися, що вас засудять, що інші побачать вас нездібним подолати якісь професійні труднощі. Проте розподіл завдань, навантаження й обов'язків зумовить більше нагод виявити професійні здібності та навички.

4. Не поспішайте відмовлятися від допомоги чи співпраці. Дозвольте собі прийняти допомогу, і ви одночасно потішите того, хто її запропонував. Якщо ви сумніваєтесь у компетентності та рівні професіоналізму цієї людини, обговоріть спочатку план дій — що саме і в яких межах ви згодні їй делегувати.

5. Не очікуйте, що переживання покинуть вас самі собою. Найкорисніше, що ви можете зробити для себе, — зайняти активну позицію. Це найчарівніша з усіх чарівних паличок у всьому світі!

6. Привчіть себе дотримуватися режиму дня. Час для відпочинку, сну та їжі мають завжди бути у вашому розкладі. Щоб не пропустити їх, зробіть нагадування в телефоні чи записнику. Заплануйте реальні строки, які ви приділите відпочинку. Чесність із собою допомагає тримати контакт із реальністю та поступово розвивати корисні навички.

7. Зберіть «банк ідей» для вільного часу та відпочинку, якщо ви не можете дозволити собі повну бездіяльність. Ретельно перевірте, чи відокремлені ці ідеї від вашої професійної діяльності. Адже відпочинок — це, перш за все, зміна активності. Тож займіться чимось, що відрізняється від вашої звичної роботи.

8. Сприймайте подолання професійного вигорання як життєвий виклик, який здатен підсилити та розвинути вас як особистість і професіонала. Внутрішній ресурс є в кожного, але глибина, на якій захований цей скарб, відрізняється. Тож не порівнюйте свою швидкість виходу з кризи з чиєюсь іншою.

9. Знайдіть цікаве хобі, яке допоможе розкрити ваш творчий потенціал. Ви не маєте ставати професіоналом у цій справі, головне — отримувати задоволення від процесу.

10.Вивільняйте пригнічені емоції та почуття. У цьому допоможуть медитація, практика «майндфулнес», інтуїтивний спонтанний танець або спів. Спробуйте різні варіанти та знайдіть, що підходить саме вам.

11.Навчіться усвідомлювати та проживати сум і втрату. Іноді ми не здатні прискорити якісь процеси чи досягнути результату в бажаній формі Відпустіть минулі невдачі та рухайтеся далі.

Як відпочити за один день

Делегуйте повноваження.

Зробіть так, щоб вам нічого не заважало. Візьміть відгул на роботі, делегуйте повноваження колегам і попросіть, щоб вам не телефонували. Попросіть бабусю, щоб забрала дитину з дитячого садка, а свої щоденні справи відкладіть на завтра.

Постарайтеся виспатися.

Використайте час, який у вас є, для повноцінного сну. Усуньте все, що може йому завадити, зашторте вікна й засинайте. Якісний сон нівелює негативні емоції, знизить тривожність, поліпшить настрій

Забудьте  про гаджети

Відкладіть на цей день усі гаджети — телефон, планшет, комп’ютер. Вимкніть телевізор. Якщо ви постійно «зависатимете» в телефоні, у соціальних мережах чи біля екрана телевізора, то повноцінно відпочити навряд чи вдасться

Перезавантажтеся на природі

Влаштуйте такий собі пікнік на природі із сім’єю, коханим чи друзями. У засніженому лісі, осінньому парку чи в теплу пору біля водойми будь- які заняття наповнять вас енергією й підзарядять позитивом. Ніщо так не відновлює життєвий ресурс, як споглядання краси природи

Згадайте про хоббі

Займіться улюбленою справою, на яку завжди не вистачає часу: в’яжіть вишукані серветки, малюйте шедевральні картини, готуйте незвичні делікатеси тощо. Ви здивуєтеся, наскільки швидко хобі допоможе зняти психічну напругу, що накопичилася за тривалий час

Позбавте себе поспіху

Забудьте про будильник. Не стежте за часом. Перевіряючи, скільки часу минуло, а скільки залишилося, ви посилаєте своїй психіці сигнал постійно контролювати, що відбувається з вами і навколо вас. А це може викликати стан тривоги, і розслабитися по-справжньому не вдасться               Спілкуйтеся з друзями

Зустріньтеся за філіжанкою кави з подругою, з якою можна поділитися наболілим або просто із задоволенням потеревенити про якісь дрібниці. Іноді досить «перезавантажити файли» в голові, щоб домогтися стану душевної рівноваги

Робіть те, що хочеться

Часто ми нервуємо через те, що не встигаємо зробити щось важливе, що дуже хочеться, але бракує часу. Завершіть цю «недоробку» й заспокойтеся. Це не зовсім схоже на відпочинок, але значно поліпшує психологічний стан і дає змогу розслабитися