© "Дошкільне виховання", 2009, №11

"Я не боюся ще раз повторити: турбота про здоров'я — це найважливіша праця вихователя. Від стану здоров'я, життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили ".

Василь Сухомлинський

 

Наближається холодна пора, але значення прогулянки для здоров'я духу й тіла дитини не зменшується. І саме тоді, коли на дворі вже не тепло, для оптимального розвитку дітей, збе­реження терморегуляції важливо правильно організовувати їхню діяльність на свіжому повітрі.

Основою різнобічного розвитку дитини дошкіль­ного віку є, безперечно, її повноцінний фізич­ний гарт. Зміцнення здоров'я, удосконалення робо­ти всіх фізіологічних систем дитячого організму, на­буття рухового досвіду забезпечується цілим комплексом загартувальних процедур та різномані­тними формами роботи з фізичного виховання.

Ми прагнемо, щоб діти отримували задоволення від самої рухової діяльності, дістали насолоду від виконання фізичних вправ і досягнутих результатів у власному фізичному вдосконаленні.

Життя — це рух

Загальновідомим є твердження науковців у галу­зі фізіології, що однією з особливостей розвитку дитини-дошкільника є її природна потреба в русі. Ві­домий російський лікар М. Амбодік іще в XVIII ст. наголошував: "Недостатність у рухах тіла є основ­ною причиною повільного народження дитячого тіла. Нерухоме перебування на одному місці будь-якій людині, а особливо малюкам, заподіює велику шко­ду. Тіло без руху подібне до стоячої води, що пліс­нявіє, псується і гниє".

Розрізняють довільну рухову активність, що проявляється в процесі самостійної рухової діяль­ності дітей, та цілеспрямовану — в процесі прове­дення організаційних форм роботи фізичного вихо­вання, де рухова активність нормується за обсягом та інтенсивністю рухів, а також за тривалістю рухо­вого компонента в режимі дня. Обсяг, зміст і мотор­на щільність довільної та цілеспрямованої рухової активності дітей під час перебування їх у дитсадку становлять руховий режим дошкільного навчаль­ного закладу.

За результатами досліджень Е. Вільчковського, встановлено норми оптимального рухового режиму з урахуванням функціональних потреб дитячого ор­ганізму та пори року: влітку — 18-20 тис. кроків на день, восени — 15-16,5; взимку— 16,5-18 та навес­ні—16-17,5.

За твердженням О. Сударєва, гігієнічною нормою є такі величини рухової активності, які повністю за­довольняють біологічну потребу в русі, відповідають функціональним можливостям організму, сприяють зміцненню здоров'я дітей та їхньому гармонійному розвитку. За його визначенням, стан організму при нормі рухової активності характеризується таки­ми показниками: добра резистенція до негативних впливів з боку зовнішнього природного середовища;

♦  низький, рівень захворюваності;

♦  високий рівень функціональних можливостей;

♦  адекватність реакцій на фізичні навантаження;

♦  висока фізична працездатність;

♦  помірні енергетичні затрати при м'язовій діяльності;

♦  рівномірність у розвитку основних рухових якостей.

У період дошкільного дитинства вкрай актуально розвинути в дітей такі фізичні якості, як спритність, сила й витривалість. Здорову дитину легше вихо­вувати, вона швидше оволодіває необхідними вмін­нями та навичками, краще пристосовується до змін навколишніх умов. І якщо враховувати анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дитини, можна в потрібному напрямку впливати на розвиток дитячо­го організму.

Недостатність рухової діяльності, навпаки, призво­дить до кволості, ослаблює організм і його стійкість до різних захворювань. Малорухливість (гіподина­мія) негативно позначається на розумовому розвит­ку, знижує працездатність. Це свідчить про тісний взаємозв'язок розумового та фізичного розвитку.

Руховий режим

Щоденне виконання фізичних вправ, участь у рухливих іграх, тривалі прогу­лянки є необхідною умовою створення оптимального рухового режиму, який відповідав би біологічній потребі орга­нізму дитини. Фізичні вправи з дошкіль­нятами треба проводити за певною системою. На початку дня після сну дитина має виконати ранкову гімнас­тику, що має оздоровлювальний вплив, особливо якщо вона проводиться на сві­жому повітрі. Коли на вулиці прохолод­но, то в першій вправі комплексу треба "розігріти" дітей, використовуючи для цього тупотіння ногами на місці, ходь­бу з високим підніманням колін, кілька підстрибувань або короткі пробіжки. У середині комплексу можна повторити "розігріваль-ні" вправи. Дрібне приладдя в умовах прохолодної погоди залучається менше, бо дітям в рукавичках незручно ним користуватися. Вихователь виконує вправи разом з дітьми і цим підтримує бадьорий темп. Однак найсуттєвіше значення для створення повноцінного рухового режиму мають рухливі ігри, зокрема на прогулянці. Взагалі прогулянка — най­сприятливіший час для проведення різноманітних вправ та ігор. Засоби фізичного виховання в такому разі добираються з урахуванням пори року та погод-нихумов, раціонального використання обладнання і фізкультурного інвентарю на майданчику.

Природа живить дух і тіло

Гігієністи, фізіологи і педагоги довели велику цін­ність поєднання фізичних вправ з використанням природних факторів. Ю. Аркін зазначав, що "...в нав­колишньому середовищі дитячий колектив має зна­ходити не тільки обстановку і матеріал, пристосовані до його сил, до його інтересів, до його розвитку, але він має в ній знаходити джерело збуджень, які від­крили б перед ним нові, доступні для нього форми активності". Цим джерелом є прогулянки до лісу, поля, у річки. Простір, свіже повітря, п'янкий запах трав і квітів, зелені шати дерев, щедре сонце — все це ство­рює емоційне піднесення, дає змогу дітям радісно задовольняти свою потребу в русі з максимальною користю для їхнього розвитку, зміцнення здоров'я, підвищення працездатності й опірності організму.

Прогулянки сприяють різнобічному розвитку особистості дитини, зокрема виробленню таких моральних рис характеру, як витримка, дисциплі­нованість, вміння допомогти товаришеві, зміцнюють почуття колективізму й відповідальності не тільки за свої вчинки, а й за вчинки інших. Кожна прогулянка збагачує їхні знання, уяву, пам'ять, мову, вчить їх помічати і слухати, допомагає розвивати розумові здібності, виховувати естетичні почуття. Дошкільня­та вчаться розуміти красу навколишньої природи, радіти їй і берегти її.

Мотивація — рушійна сила

У дошкільному віці також важливо розвинути інтерес до фізичної культури і спорту. Перш за все, мотивуйте виконання вправ під час фіз­культурного заняття. Від цього значною мірою

залежить бажання виконувати фізичні вправи взагалі. Якщо розглядати традиційну форму проведення занять з фізвиховання, то мусимо визнати: мотивації початкового етапу беруться до уваги в середньому в 40 % випадків, а мотивації основної та заключної частин найчастіше взагалі не враховуються.

На початку заняття зазвичай використовуються кілька видів спонукання дітей до активності. Наприклад, актуалізація мотивів попередніх занять: "Ми з вами дуже добре попрацювали на попередньому занятті, тож постараймося й сьогодні". Або робиться акцент на недоліках: "Ще не всі навчилися правильно виконувати стрибки з розбігу в довжину...". Також можна посилити мотиви з орієнтацією на майбутнє, зазначивши, що це вміння знадобиться в різних ситуаціях: коли треба перестрибнути через рівчачок, під час спортивних змагань тощо. Варіанти можуть бути різними, але під час заняття необхідно закріпити та посилити мотивацію. Про це не треба забувати навіть тоді, коли вихователь зосереджується безпосередньо на змісті заняття.

Одним із засобів посилення мотивації є пошукові ситуації, що допомагають органічно поєднувати рухову й розумову активність дітей. Призначаючи чергових, наприклад, вихователь називає тільки рухи, що будуть виконуватись, а діти самі визначають, яке обладнання дібрати. "Сьогодні будемо вчитися кидати м'яч у вертикальну ціль". Це стимулює дітей більш свідомо готуватися до заняття та викликає мотиви пізнавального характеру. Або вихователь повідомляє: "Сьогодні ми проведемо естафету з пролізанням в обруч". Діти мають самостійно обрати спосіб пролізання: прямо чи боком. При цьому їм пропонується порівняти обидва варіанти виконання вправи та визначити найбільш доцільний. Такий простий спосіб робить малят активнішими.

Коли створюються пошукові ситуації, у дітей можуть виникнути певні непорозуміння. В цьому разі педагогові варто спрямувати увагу малят на пошук раціонального виходу з тієї чи іншої ситуації, але не поспішати пропонувати власне рішення. Нехай малята порадіють, що самі змогли розв'язати спірну ситуацію.

Організація занять

Фізкультурні заняття на свіжому повітрі потребують особливої уваги всього персоналу дошкільного закладу щодо створення відповідних умов для їх про­ведення, організації роботи, налагодження тісних контактів із сім'ями.

Спортивний одяг дітей для занять на вулиці за­лежить від погодних умов. Безперечно, також нале­жить враховувати індивідуальні особливості, стан здоров'я, загартованість кожного.

Після заняття діти переодягаються в групі. До речі, роздягатись треба теж у певній послідовності: зни­зу — вгору. Малятам допомагають дорослі, а стар­ші дошкільнята роздягаються самостійно, швидко розтираються рушниками і перевдягаються в сухе. Дорослі мають звертати увагу на зовнішні показни­ки шкіри (почервоніння, спітніння), за чим визнача­ють дозування фізичного навантаження на майбутнє.

Дітей, що тимчасово звільнені від занять, просять допомогти вихователю: вони розміщують фізкуль­турне обладнання, спостерігають за правильним виконанням вправ і рухів своїми товаришами.

Новачкам і тим, хто нещодавно хворів, рекомен­дується менше навантаження і тепліший одяг у хо­лодну пору року.

Заняття на повітрі можуть мати як традиційну структуру: вступна, підготовча, основна і заключна частини, — так і видозмінену. Наприклад, нетради­ційне заняття може складатися з 3-4 рухливих ігор за таким принципом добору: перша гра — серед­ньої рухливості — забезпечує постійне зростання фі­зичного навантаження; наступні — забезпечують ви­сокий рівень рухливості, а на завершення — гра малої рухливості. Кожна гра повторюється 3-4 рази.

Можливе проведення занять, на яких дітей навча­ють тільки спортивних вправ та ігор (ходьба на ли­жах, катання на ковзанах, на велосипеді, елементи хокею, плавання). Ці заняття складаються з кількох спортивних вправ. Бажано при цьому продумати організацію роботи таким чином, щоб навантажен­ня збільшувалося поступово і забезпечувало засво­єння вправ кожною дитиною.

Урізноманітнювати заняття з фізичної культури на свіжому повітрі можна і шляхом чергування загальнорозвивальних вправ з основними рухами. Холодної пори року це дозволить уникнути переохо­лодження дітей, які чекають своєї черги на виконан­ня основних рухів.

У старшій групі раз на тиж­день проводяться заняття на свіжому повітрі (у парку, сквері, у лісі, на галявині, біля водой­мища) у формі пішого перехо­ду. У молодшій і середній групах переходи за межі дошкільного закладу відбуваються лише в погожі дні. Тривалість ходьби залежить від віку дітей, їхньої підготовленості.

Ефективність занять з фізич­ної культури залежить від умі­лого від найдення способу орга­нізації виконання основних рухів. Якщо основний рух новий, то в усіх групах краще викорис­товувати груповий спосіб, який забезпечує контроль за вико­нанням завдання кожною дити­ною. З дітьми старшого дошкільного віку, де на за­нятті відпрацьовується 2-4 основних рухи, крім групового, також використовують почерговий спо­сіб. Протягом заняття можна реалізувати 2-3 спо­соби, які змінюють і доповнюють один одним. На­приклад, стрибки через скакалку (фронтальний спосіб) і ведення м'яча (почерговий спосіб).

Коли розучується основний рух, що передбачає індивідуальний контроль за виконанням завдання, і необхідна копітка робота з кожною дитиною для якіс­ного оволодіння відповідними навичками (лазіння по гімнастичній стінці у всіх вікових групах або стрибок з розбігу в старшій групі), недоцільно ставити пи­тання про моторну щільність цього етапу заняття. А в принципі прагнути моторної щільності має кожен вихователь, але робити це слід не за рахунок пере­вантаження дітей. Один з шляхів до цього — раціональне розміщення фізобладнання, варіатив­ність його використання.

Безперечно, ефективність занять з фізичної куль­тури зумовлюється творчим підходом вихователя. Тут неприпустимі формалізм, механічне бездумне використання методики і чужого досвіду. Обов'яз­кове творче осмислення методичної літератури. Якщо перед заняттям або під час нього погодні умо­ви змінилися, то заняття не відміняється. Вихова­тель має тільки змінити хід роботи, дібрати інші рухи, розмістити спортивний інвентар на веранді тощо.

Рухи на повітрі — шлях до здоров'я

Введення систематичних фізичних вправ, актив­них ігор на свіжому повітрі усуває функціональні зміни в організмі дитини, нормалізує сон. Це допоможе функціонально навантажити весь організм, всі його тканини, здійснити позитивний вплив на структур­не їх формування, удосконалення. Фізичні вправи необхідно проводити систематично, адже однора­зове виконання фізичних вправ не викликає стійких змін в організмі. Для їх формування потрібна систематичність і поступове збільшення фізичного навантаження. Рухового режиму слід дотримувати­ся в усі пори року. Фізичні вправи, інтенсивність і обсяг навантаження, тривалість і частота повторень мають відповідати станові здоров'я і функціональним можливостям дитини.

Правильно організований руховий режим позитивно діє на скелет та ос­новні функції організму. Під впливом тренування в м'язах збільшується кіль­кість капілярів, зміцнюються кістки. Настають зміни не лише в органах кро­вообігу, а й у крові — зростає рівень гемоглобіну, еритроцитів, відбувають­ся позитивні зміни в роботі печінки, серця, головного мозку, органів дихан­ня. Знижується також вразливість до простудних захворювань, особливо, якщо заняття проводяться на свіжому повітрі. Фізичні вправи сприяють удо­сконаленню координації рухів, позитив­но впливають на розвиток центральної нервової системи.

Дуже важливо систематично аналі­зувати ефективність занять з фізичної культури, їхній вплив на фізичний розвиток і стан здоров'я дітей, своєчасно вносити корективи, виправляти упущення. Така цілеспрямована робота всього ко­лективу дошкільного закладу в співдружності з сі­м'єю — запорука успіху в справі виховання і роз­витку дошкільнят.

 

Прогулянка до чарівного лісу (Міні-турпохід для дітей середньої групи)

Мета. Удосконалювати навички ходьби та бігу в природних умовах, вправляти в підлізанні, стриб­ках на обох ногах з просуванням уперед, лазінні по гімнастичній драбині, розвивати окомір у вправі з каштанчиками, продовжувати вчити виконувати дії за сигналом, долати перешкоди (ходьба по місточ­ку, ходьба між деревами). Виховувати любов до природи, вміння помічати красу осіннього пейзажу. Створювати радісний настрій у дітей.

Обладнання: три дуги, гімнастичні палиці, каштанчики, горизонтальна ціль, дошка (завдовж­ки 2-2,5 м, завширшки ЗО см), іграшкова білочка, атрибути до рухливих ігор.

Хід  заняття

Вихователь. Діти, погляньте, яка сьогодні чудо­ва осіння погода. Яке гарне пожовкле листя опадає з дерев, що стоять, ніби зачаровані. Давайте з вами вирушимо в подорож до чарівного лісу.

—     А хто це нас зустрічає? Діти, подивіться, та це
ж зайчики! Привітайтеся з ними. їм, напевно, сум­
но, давайте з ними пограємося.

Рухлива гра "Зайчик сіренький вмивається" (2-3рази).

—Дітки, зайчики дуже задоволені, вони більше не будуть сумувати. Давайте з ними попрощаємось і підемо далі.

—Подивіться, а це хто? Так, це їжачок-сто голо­чок. Завітаймо до нього в гості. (Вправа підлізання під дугою). А ось і їжачиха та синочок, ходімо до них хутчіш! (Вправа підлізання під дугою).

—Сподобалося вам у гостях в їжачків? Та нам час рушати далі. Подивіться — на нашому шляху пере­шкода, яку треба подолати. Хто сміливий, ходімо по цьому місточку. (Вправа — ходьба по "місточку").

—     Молодці, всі перейшли. Рушаймо далі, але попереду ще довга дорога, і тому нам стануть у пригоді "коники". Давайте сядемо на них і поїдемо. (Стрибки на двох ногах з просуванням уперед з викори­станням гімнастичних палиць).

—Ось ми і приїхали. Як швидко ми дісталися сюди! Вставайте з "коників". Вони вже, мабуть, стомилися і хочуть пити. Подивіться, що це таке? Та це ж діжка з водою. Ой, а водичка дуже низько. Що ж робити? Правильно, треба туди камінчиків накидати, щоб во­дичка піднялася вгору, а коники змогли напитися. Ось поруч лежать камінці, ніби спеціально для цього при­готовані, тож беріть їх і кидайте в діжку. (Вправа на кидання; рухлива гра "Влучити в коло"). ,

—Молодці, вправно кидаєте. А тепер ми поїдемо на потязі. Шикуйтеся в колону по одному. (Ведучий — голова потяга). (Рухлива гра "Потяг").

—Подивіться, куди ми приїхали! Як тут гарно! А ось чийсь будиночок. Хто тут живе? Нікого немає. А давайте пограємось тут! Уявімо, що ми горобчики, а хтось із вас буде котиком. (Рухлива гра "Пташки і кіт" проводиться З рази).

—А що є за цим чудовим будиночком? Подивіть­ся, це, мабуть, і є чарівний ліс. Ходімо до нього. (Спостереження за природою).

—Діти, гляньте, тут одне дерево росте чи багато?

—А дерева високі чи низькі?

—Як називаються ці дерева?

—А що вище — кущі чи дерева?

—Чи є листячко на деревах?

—А чому немає?

—Як ви гадаєте, дерева можуть жити без листя?

—Для чого вони скидають листя?

—Яка зараз пора року?

—А що лежить на землі?

—Якого кольору небо? А сонечко?

—Чи гріє сонечко зараз?

—Ми сьогодні гарно погуляли з вами, побачили багато цікавого, але нам вже час повертатися. Тут так багато дерев, тож хутчіш між ними. (На остан­ньому дереві є іграшкова білочка).

—Діти, подивіться, хто це сховався на дереві? Білочка мені сказала, що вона давно вже на вас че­кає і приготувала гостинці — смачні горішки. Давайте подякуємо їй за подарунок, попрощаємося і підемо пригощатися.