Дитинство – це ранок життя
людини, а ранок має бути щасливим”
С. Русова

Незаперечною є істина, що суспільство, яке прагне жити в гармонії з довкіллям, має не лише декларувати, а й формувати систему істинних цінностей у кожного громадянина. Тому одним із чинників благополуччя індивідуальності, родини та суспільства в цілому має стати здоров’я, як фундаментальна цінність буття. У наш час категорія здоров’я набула особливої актуальності, трансформувавшись у глобальну проблему існування людської цивілізації, зумовивши перегляд ставлення населення до власного здоров’я та впровадження у життя оздоровчої ідеології. Основа таких змін – у формуванні природовідповідних життєвих позицій людини щодо світу, самої себе і власного здоров’я.

Основні завдання проведення днів здоров'я у
дошкільних закладах

Мета фізичного виховання розкривається та конкретизується в загальних завданнях, які вирішуються залежно від особливостей вікового розвитку дітей. Дошкільний період має велику пластичність та сприйнятливість до засобів фізичної культури. Саме тому проведення днів здоров'я як одного з різновиду тематичних фізкультурних свят має особливе значення в дитячих дошкільних закладах і може забезпечити (в поєднанні з іншими видами фізкультурних занять) не лише фізичне здоров'я, але й мотивацію до занять фізичною культурою на все свідоме життя колишнього дошкільника.

Проведення днів здоров'я може бути корисним лише при належному рівні методичного забезпечення, свідомій і цілеспрямованій діяльності педагога дошкільного дитячого закладу. В структурі мети, що встає перед таким педагогом можна виділити оздоровчі, освітні та виховні завдання проведення днів здоров'я.

Самі по собі дні здоров'я нездатні забезпечити увесь комплекс оздоровчих, освітніх та виховних завдань фізичного виховання, обов'язковою умовою для досягнення цієї мети є регулярні заняття фізкультурою при позитивному та активному ставленні до них дітей. Останнє залежить від низки причин, серед яких найбільш важливими слід вважати інтерес до рухової діяльності та її мотиви. Цікаве проведення занять, участь у найулюбленіших рухливих іграх, виконання вправ спортивного характеру сприяють розвитку інтересу до фізичних вправ. Особливе значення при цьому має також особистість самого вихователя, його організаторські здібності, знання методики, вміння чітко показати вправи, встановити контакт з дитиною, враховувати психічні та анатомо-фізіологічні особливості дітей ти ін.

Основні методичні принципи проведення днів здоров'я у дошкільних закладах

Для дошкільників день здоров'я — це завжди радісна подія. Його чекають, до нього готуються, він надовго запам'ятовується.

День здоров'я, тривалість якого не перевищує 40—50 хв., проводиться  один раз в місяць. Найчастіше спортивний зміст свята погоджується із сезонними явищами. Тому вони можуть бути зимовими, осінніми, весняними, літніми. Проводяться дні здоров'я в залі, у парку, на лугу. У залежності від місця проведення і місяця, у якому проводиться свято, складається його сценарій. Дні здоров'я, як і інші урочистості, повинні супроводжувати радісною обстановкою, яскравими сюрпризами, музикою, сміхом і веселощами.

Підготовка проведення днів здоров'я має багато спільного з підготовкою фізкультурного дозвілля, але в ній є і ряд специфічних моментів. Починається вона зі складання сценарію, у зміст якого входять різні змагання. Але не слід захоплюватися тільки змагальними вправами, щоб не перетворити свято в суцільне змагання. Адже головне призначення свята — "веселити дітей, доставляти їм задоволення; тому не можна допускати, щоб ці почуття розчинилися в гіркоті поразки для переможених”. Крім ігор і вправ, у сценарій можуть бути включені концертні номери (пісня, один-два вірша, загадки на фізкультурну тематику і т.д.). Дуже оживляє свято виступ дітей з фізкультурними вправами і танцями зі скакалками, стрічками, м'ячами й іншими предметами. Ці номери підготовляються звичайно заздалегідь на фізкультурних і музичних заняттях, але можна використовувати і виступи-експромти, наприклад, запропонувати дітям поскакати під музику зі скакалками.

Не можна забувати і про сюрпризи. Вони є кульмінаційним моментом свята і відбивають його специфіку. Сюрприз готується в строгій таємниці. Зразки дитячої художньої літератури, журнали по дошкільному вихованню дають вихователям різноманітний матеріал по підготовці сюрпризів. Велике значення має оформлення залу чи площадки до дня здоров'я, що повинно підкреслювати спрямованість цього свята. Воно повинно бути яскравим, але не рясним. Одного-двох тематичних плакатів, виготовлених вихователем разом з дітьми і двох десятків різнобарвних прапорців цілком достатньо.

При виготовленні красивих плакатів вихователь може удатися до наступного способу: збільшити до бажаних розмірів потрібний малюнок, обвести основні контури деталей і запропонувати дітям їх розфарбувати. Плакати для свята, проведеного на площадці, потрібно робити трохи більшого розміру, чим для свята в приміщенні (приблизно 80´100 чи 100´120 см).

Своєрідним оформленням служить спортивний одяг і взуття дітей. До свята можна підготувати іграшки, малюнки, вироби з природного матеріалу, значки, медалі й інші подарунки, що дарують переможцям змагань чи всім учасникам.

Починати день здоров'я можна по-різному. Якщо проведення його стало традицією в дитячому саду, то початком може служити звучання сигналу, який діти разом з вихователем вибрали символом фізкультурного свята. Наприклад, на самому видному місці площадки вивішується яка-небудь емблема, а сигналом служить мелодія традиційної спортивної пісні. Свято можна почати з чи вітання інсценівки знайомої дітям казки, наприклад «Зайчикова хатинка».

Сидить зайчик на дорозі, плаче. Лисиця вигнала його з хатинки. Діти обіцяють прогнати лису. Заєць веде їх до хатинки в глиб лісу. На заячій стежці, звичайно, зустрічаються різні перешкоди. Діти проганяють лисицю. При цьому вони проробляють різні вправи: підлазять, тікають, стрибають і т.д. Очевидно, початок свята повинен бути інтригуючим, захоплюючим.

Перше завдання звичайне буває фронтальним (найчастіше це гра). Особливе значення мають сюрпризні моменти. В одному сценарії можна передбачити трохи маленьких і один великий — головний сюрприз. Маленькі сюрпризи випереджають черговий номер програми. Великий сюрприз виражає головну ідею свята чи є самим веселим його моментом, особливо, якщо пов'язаний з роздачею подарунків чи частуванням дітей. У сюрпризі беруть участь, як правило, дорослі, тому що треба не просто виступити, а зіграти. І ніякий сценарій не може передбачити усіх відтінків кожної ролі, спланувати до дріб'язків реакцію глядачів і учасників.

Успіх свята багато в чому залежить від ведучого, котрий є "сполучною ланкою між дитячою аудиторією і виступаючими. Він задає тон святу: першим починає аплодувати, сміється, зображає подив, сперечається в потрібних ситуаціях, заохочує дітей, організує учасників свята і гостей, тобто ведучий тримає у своїх руках усі ниточки свята.

Закінчується свято шикуванням команд. Журі оголошує переможця, і учасникам свята вручає пам'ятні сувеніри, щоб діти запам'ятали свято.

Місце і роль рухливих ігор в фізичному вихованні дошкільників

Для розвитку у дошкільників спритності використовують ігри, де діти виконують складні за координацією рухи: влучити в ціль, показати засобами пантоміми фігуру та ін.

Розвивати силу окремих м'язів рук, ніг та тулуба можна в іграх, які потребують короткочасного силового напруження "Хто далі кине?", "Хто краще стрибне?".

Витривалість розвивається в іграх з інтенсивною руховою діяльністю, але оптимальною в часі для кожної вікової групи.

Методичні принципи проведення рухливих ігор

З дітьми дошкільного віку проводять три види рухливих ігор: сюжетні ігри, ігрові вправи (несюжетні ігри) та ігри з елементами спорту (городки, настільний теніс, бадмінтон, баскетбол, футбол, хокей).

В основу сюжетних рухливих ігор покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів). Наприклад, з розповідей дорослих, телепередач, спостережень за навколишнім життям діти дізнаються про поведінку тварин і птахів (як ходить клишоногий ведмедик, дзьобають зернята пташки та ін.), а потім під час гри відтворюють рухи, характерні для того або іншого образу.

Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов'язані з її сюжетом. Наприклад, зайці стрибають у лісі, а мисливці полюють на них; бджілки літають, сідають на квіточки, збирають мед. Більшість сюжетних ігор колективні, і діти привчаються в них погоджувати свої дії з діями інших гравців, не вередувати, діяти організовано, як вимагають правила.

Для ігрових вправ (несюжетних ігор) характерна конкретність рухових завдань відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовки дітей. Якщо в сюжетних іграх основну увагу гравців спрямовують на створення образів, досягнення певної мети і точне виконання правил, що часто приводить до ігнорування чіткості рухів, то під час ігрових вправ дошкільнята повинні бездоганно виконувати основні рухи (влучити м'ячем у ціль; пролізти в обруч, не торкаючись його та ін.). Такі вправи застосовують здебільшого для вдосконалення у дітей конкретних рухів. Дозування вправ у цих іграх, на відміну від сюжетних, визначають конкретніше, що також є однією з позитивних сторін.

Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовують в усіх вікових групах, організація і методика їх проведення має багато спільного.

Виховні аспекти проведення днів здоров'я

Виховання мотивації до здорового способу життя

Серед методичних рекомендацій, які можуть стати у нагоді при вирішення завдань формування у дошкільників мотивації на здоровий спосіб життя в рамках проведення днів здоров'я можна виділити наступні:

1. Викладання матеріалу на доступному дітям дошкільного віку рівні. Сучасні дошкільники багато в чому розвиненіші і ерудованіші, ніж вихованці дошкільних закладів минулих років; радіо, телебачення, комп'ютерні засоби комунікації вже в цьому віці формують зародки певної особистісної й соціальної позиції, але педагог повинен покладатися насамперед на безпосередній чуттєвий досвід Як зробити так, щоб здоров’я стало однією з провідних потреб людини протягом усього життя? Безумовно, з перших років життя малюка слід вести просвітницько-виховну роботу, формуючи в нього звичку дбати про власне здоров’я. Якщо ми, дорослі, усвідомимо, що головну надію слід покладати не на медичне обслуговування чи поліпшення екології, а тільки на себе, то й пріоритетом у вихованні стане формування у наших малюків навичок здорового способу життя. Оскільки ж це означає зорієнтованість особистості на формування, збереження та зміцнення власного здоров’я як найголовнішої особистісно-мотиваційної потреби, то найважливішим завданням педагогів є формування в дитини готовності бути здоровою. За твердженням В. Петленко, В. Бузунова ця готовність має складатися:

• з потреби (хочу) бути здоровим;
• із здатності (можу) будувати свої відносини із самим собою та навколишнім світом;
• з рішучості (буду) жити за природовідповідними законами.

Отже, головне у роботі дошкільного закладу – турбота про здоров’я дітей, адже здоровий малюк легше сприймає виховні впливи, швидше набуває необхідних умінь та навичок, краще пристосовується до змін навколишньої дійсності. Проблема здоров’я дітей є важелем виховної роботи, здійснюваної батьками та педагогами, а стратегічною метою є виховання і розвиток життєрадісної особистості, збагаченої знаннями про себе, готової до творчої діяльності, поведінка якої відповідає загальнолюдським нормам моралі. А знання, розуміння і втілення в практику основ здорового способу життя – це три ключових моменти, від яких залежатиме повноцінність і тривалість життя кожної особистості, цілого покоління та всіх наступних поколінь людей. Тому цінність здоров’я – універсальна цінність людства. Отже, необхідно з перших років життя формувати в дітей основи валеологічної культури, що базується на валеологічних знаннях та їхньому усвідомленні, глибокому інтересі до оздоровлення власного організму, прагненні оздоровчо-поведінковими навичками, відповідальності за власне здоров’я та здоров’я інших людей.