ВСТУП

Час  — це одна з важливих складових реальності, в якій ми живемо.  Все, що відбувається в житті, відбувається в часі і просторі. Час  організовує і регулює наше життя і нашу діяльність, ми підпорядковуємось його плинності, хоча інколи не помічаємо цього.

Сучасне життя характеризується величезними швидкостями, різкою зміною ритмів і постійною нестачею часу. Сьогодні людині будь-якого віку потрібно аналізувати час, тонко його відчувати, раціональніше його використовувати і набагато більше цінувати. Тому сьогодні потрібно швидко реагувати на час, гнучко перебудовувати свою поведінку і діяльність з врахуванням нестабільності життя, що протікає в умовах, які постійно змінюються.

В дошкільному дитинстві формуються перші уявлення про час, наповненому життям і працею. Дітей знайомимо з навколишнім світом, у якому всі події протікають у часі, вчимо самим орієнтуватися у часі: визначати, вимірювати час, відчувати його тривалість (плануючи той чи інший вид своєї діяльності по часу), змінювати темп і ритм своїх дій залежно від наявності часу.

Актуальність дослідження безперечна, оскільки період дошкільного дитинства стає найбільш сенситивним для розвитку часових уявлень, хоча їхнє сприйняття здійснюється нелегко через відсутність наочних проявів. Діти довго не розуміють логіки часових відношень, плутаються в їх розрізненні, не сприймають дуже тривалі часові періоди.

Існують  протиріччя:

-                     між  сучасними вимогами до формування компетентного дошкільника в часовому просторі та традиційними підходами до освітнього процесу;

-                     між зовнішнім впливом та внутрішнім прагненням дошкільника;

-                     між сучасними завданнями, які потрібно вирішити дошкільникам, та існуючим в закладі дошкільної освіти можливостями, які обмежують їх розвиток у вирішенні цих завдань.

Тому перед нами постала проблема: які педагогічні умови формування компетентного дошкільника в часовому просторі закладу?

Виходячи з вищевикладеного, нами визначені завдання:

- ознайомитись з теоретичними основами компетентнісного підходу в педагогічній, психологічній та методичній літературі;

- розробити модель формування компетентного дошкільника в часовому просторі закладу дошкільної освіти;

- реалізувати педагогічні умови формування компетентного дошкільника в часовому просторі закладу;

- розробити навчально-методичне забезпечення щодо формування компетентного дошкільника.

Метою дослідження є формування компетентного дошкільника в часовому просторі  закладу дошкільної освіти.

Отже, освітній процес у закладі дошкільної освіти з формування компетентного дошкільника в часовому просторі є універсальною базисною в процесі пізнання дитиною навколишнього світу.

1. Актуальність  дослідження. Час  — це одна з важливих складових реальності, в якій ми живемо.  Все, що відбувається в житті, відбувається в часі і просторі. Час  організовує і регулює наше життя і нашу діяльність, ми підпорядковуємось його плинності, хоча інколи не помічаємо цього.

Сучасне життя характеризується величезними швидкостями, різкою зміною ритмів і постійною нестачею часу. Сьогодні людині будь-якого віку потрібно аналізувати час, тонко його відчувати, раціональніше його використовувати і набагато більше цінувати. Тому сьогодні потрібно швидко реагувати на час, гнучко перебудовувати свою поведінку і діяльність з врахуванням нестабільності життя, що протікає в умовах, які постійно змінюються.

В дошкільному дитинстві формуються перші уявлення про час, наповненому життям і працею. Дітей знайомимо з навколишнім світом, у якому всі події протікають у часі, вчимо самим орієнтуватися у часі: визначати, вимірювати час, відчувати його тривалість (плануючи той чи інший вид своєї діяльності по часу), змінювати темп і ритм своїх дій залежно від наявності часу.

Актуальність дослідження безперечна, оскільки період дошкільного дитинства стає найбільш сенситивним для розвитку часових уявлень, хоча їхнє сприйняття здійснюється нелегко через відсутність наочних проявів. Діти довго не розуміють логіки часових відношень, плутаються в їх розрізненні, не сприймають дуже тривалі часові періоди.

Існують  протиріччя:

-          між  сучасними вимогами до формування компетентного дошкільника в часовому просторі та підходами до освітнього процесу;

-          між зовнішнім впливом та внутрішнім прагненням дошкільника;

-          між сучасними завданнями, які потрібно вирішити дошкільникам, та існуючим в закладі дошкільної освіти можливостями, які обмежують їх розвиток у вирішенні цих завдань.

Тому перед нами постала проблема: які педагогічні умови формування компетентного дошкільника в оцінці часових інтервалів?

Виходячи з вищевикладеного, нами визначені завдання:

- ознайомитись з теоретичними основами компетентнісного підходу в педагогічній, психологічній та методичній літературі;

- розробити модель та педагогічні умови формування компетентного дошкільника в часовому просторі закладу дошкільної освіти;

- реалізувати модель та педагогічні умови формування компетентного дошкільника в часовому просторі;

- розробити навчально-методичне забезпечення щодо формування компетентного дошкільника.

2. Метою розробки є формування компетентного дошкільника в часовому просторі  закладу дошкільної освіти.

3. Зміст інноваційної розробки.

3.1. Проблема компетентнісного підходу в дошкільній освіті в педагогічній, психологічній та методичній літературі. В останні десятиліття помітну роль відіграють дослідження формування часового простору у контексті розвитку компетентного дошкільника. Вчені вважають, що в становленні особистості, її самосвідомості часові детермінанти виступають як обов’язкова складова, яка є проявом регуляційних можливостей людини в часовому просторі [17, c.15].

Пошук  напрямів  особистісного  розвитку  дошкільників,  розкриття механізмів формування їхньої життєвої компетентності як здатності в міру своїх вікових можливостей самостійно виробляти позитивне ставлення до світу, людського оточення і самих себе знайшли відображення в основних державних документах у галузі освіти (Закон України «Про дошкільну освіту», «Базовий компонент дошкільної освіти»), в яких переконливо доведено, що формування уявлень про час є важливим чинником пізнавального розвитку особистості дитини [1, c. 61].

Одним із основних завдань сучасної теорії і практики виховання дитини дошкільного віку є формування її життєвої компетентності, тобто сукупності фізичних та інтелектуальних якостей людини і властивостей, необхідних їй для повноцінного існування. В оновленій редакції Базового компонента дошкільної освіти (БКДО) зазначено, що дошкільна освіта як перша самоцінна ланка має гнучко реагувати на сучасні соціокультурні запити, надавати необхідну дитині якісну інформацію, допомагати їй реалізувати свій природний потенціал,  орієнтуватися на загальнолюдські й національні цінності.

Часовий простір належать до найважливіших понять, основних форм існування матерії, які відображаються у мовленні дитини й засвоюються нею у старшому дошкільному віці (Є. Владимирський, М. Всеволодова, Л. Федосєєва та ін.). Часові відношення можуть досягати великої складності, а відображення їх – високого рівня узагальненості, але найпростіші їхні форми доступні для чуттєвого відображення. Часові уявлення у житті дитини дошкільного віку мають пріоритетне значення, оскільки вони, водночас із сприйняттям, є підґрунтям для розвитку уваги, мислення, пам’яті, мовлення й уяви.

Здійснений аналіз наукових досліджень Б. Ананьєва, Л. Венгера, О. Запорожця, Г. Люблінської, М. Поддьякова, О. Усової засвідчує те, що без урахування особливостей формування орієнтовно-пошукової діяльності, спрямованої на виявлення часового простору, не можна побудувати наукову систему навчання і виховання дітей дошкільного віку.

Проблема формування часових уявлень, особливості орієнтування у часі, особливості уявлень дітей про час, особливості сприйняття часу, психологічні функції, що зумовлюють сприйняття часу, вивчалися психологами (Б. Ананьєв, Л. Венгер, М. Веракса, П. Гальперін, О. Дьяченко, О. Леонтьєв, Г. Люблінська, Н. Побірченко, С. Рубінштейн та ін.) [8, c.223].

У різні роки науковців (Ф. Блехер, О. Гармаш, Т. Єрофєєва, Г. Леушина, З. Михайлова, Т. Мусейібова, Б. Нікітін, В. Новікова, І. Пашиліте, М. Поддьяков, Т. Ріхтерман, А. Смоленцева, Т. Тарунтаєва, О. Фунтікова, Н. Яришева та ін.) проводилися за напрямами: формування системи уявлень про час і простір, роль дидактичних ігор, занять, моделей у формуванні просторово-часових відношень, взаємозалежність мовленнєвої активності дитини і розуміння просторово-часових категорій, взаємозв’язок просторових уявлень з особливостями сприйняття і зображень перспективних будов на площині, особливості пізнання часу і простору через літературні зразки і твори мистецтва, педагогічні умови закладів дошкільної освіти, що забезпечують ефективне формування просторово-часових уявлень [8, c.223].

Час власного життя суб’єкта осмислюється в поняттях його минулого, сьогодення і майбутнього та є особливою категорію з такими якостями, як: відсутність суворої метрики, лінійності, непроникності та незворотності. Це суб’єктивний  час  особистості,  що  характеризується  вибірковістю  в усвідомленні життєвого шляху [12, c.15].

У наукових працях Л. Венгера, О. Запорожця розкривається специфіка уявлень людини про часові параметри фізичного світу й аналізуються категорії, через які індивід осягає ідею часу, простору, причино - наслідкових зв’язків між подіями [4; с.12].

Отже, часовий простір охоплює всі сфери взаємодії дитини дошкільного віку з дійсністю, забезпечує її успіх у пізнанні довкілля, в оволодінні різними видами діяльності, розвитку соціальної адаптації і, таким чином, є основою компетентного дошкільника.

3.2. Орієнтування в часі як чинник формування компетентного дошкільника.

Формування часового простору у дітей починається пізніше і має свою специфіку. Час – суттєва характеристика діяльності. Відтак засвоєння часових категорій відбувається через практичну діяльність дітей. Уміння орієнтуватися у часі дає дітям можливість успішно розвиватися, оволодівати різними видами діяльності, організовувати, планувати власну діяльність, регулювати темп, ритм своїх дій, враховуючи фактор часу. Багато позитивних якостей особистості дитини виникають і розвиваються завдяки плануванню дитиною своєї діяльності у часі, наприклад, цілеспрямованість, організованість і т. ін. Сприйняття часу, зокрема такі важливі його компоненти, як темп і ритм, відіграють значну роль у трудовій діяльності. Рівень розвитку часових уявлень у дітей є одним з найважливіших показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. У дослідженні М. Веракси встановлено, що орієнтування на зв’язок часових відношень є особливою формою орієнтувально-дослідницької діяльності. У світлі цих даних залишається актуальною проблема розвитку у дошкільників адекватних способів сприйняття часу. Це є одним з найважливіших завдань дошкільної освіти загалом і підготовки дитини до школи зокрема [8, c.223].

Базовий компонент дошкільної освіти в освітній лінії «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», зміст освіти «Сенсорно - пізнавальна компетенція», визначає, встановлення часового простору, користування словами «вчора», «сьогодні», «завтра», «раніше», «пізніше», «зараз», «спочатку», «тепер», «давно», «скоро»; розуміння властивостей часу, володіння часовими поняттями (на світанку, в сутінках, опівдні, опівночі, доба, тиждень, місяць, рік); формує уявлення про причинно-часові залежності ритмічних природних явищ: тривалість секунди, хвилини, години; визначає час за допомогою годинника, знає, що година складається із хвилин, оцінює часові інтервали; називає порядок та пояснює послідовність пір року, днів тижня, частин доби; встановлює причинно-наслідкові зв’язки між різними явищами в природному та соціальному довкіллі [1, c.61].

Дитині значно важче дається сприймання часу, ніж сприймання простору. Адже час не має наочної форми, з ним не можна виконувати дії (будь-які дії відбуваються у часі, а не з часом), він плинний, незворотний, сприймання його залежить від суб’єктивних станів, має особистісний характер. Сприймання часу - відображення у мозку об’єктивної тривалості, швидкості, послідовності явищ дійсності.

Тому вже з п’ятирічного віку слід розвивати у дітей «часовий простір», вміння визначати та відчувати певні проміжки часу. Як показують дослідження, у дітей старшого дошкільного віку можливо формувати навички регулювання діяльності у часі. Для цього необхідно створювати спеціальні ситуації, загострюючи увагу дітей на тривалість різних життєво важливих тимчасових інтервалів, показувати їм, що можна встигнути зробити за ці відрізки часу, привчати дітей у процесі діяльності вимірювати, а потім і самостійно оцінювати часові проміжки, розраховувати свої дії та виконувати їх в заздалегідь встановлений час. Діти повинні вміти послідовно розглядувати те чи інше явище, об’єкт, картину, викладати свої думки, виконувати операції в трудовій, спортивній і іншій продуктивній діяльності. Для цього потрібно вміти виокремлювати часову послідовність в запропонованому змісті і вміти нею відтворювати чи встановлювати заново.

Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному житті, слід проводити заняття із застосуванням таких методів, як дидактичні ігри та вправи, розв’язування задач, вправляння у визначенні послідовності логічно пов’язаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні нетривалих практичних завдань [7, с.358].

Таким чином, необхідно зазначити, що однією з важливих умов продуктивної навчальної діяльності є правильне орієнтування у часовому просторі. Своєчасне і адекватне формування понять про час у дитини надзвичайно важливе. У школі, зокрема, воно складає необхідну передумову розвитку причинно-наслідкового і теоретичного мислення, а також умова, що забезпечує пізнавальну діяльність у цілому.

3.3. Модель формування компетентного дошкільника в часовому просторі закладу дошкільної освіти та педагогічні умови її реалізації. Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відношення в постійно повторюваних явищах життя і діяльності. Більшою точністю відрізняться уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей потрібно знайомити з такими інтервалами часу, якими можна виміряти і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності. Робота з формування у дошкільників вміння орієнтуватися у часі проводиться в ряді занять в кожній віковій групі і займає вона, як правило, порівняно невелику частину заняття. Матеріал дається з поступовим ускладненням. Ускладнюються не тільки завдання, а й методи і прийоми навчання. В системі дошкільної освіти модель формування компетентного дошкільника в часовому просторі має такі етапи, які реалізуються  через певну інтеграцію традиційних технологій та методик:

1. Друга молодша група. Основне завдання  – розширення та збагачення досвіду дітей у сенсорно-пізнавальній діяльності. На основі отриманого досвіду долучення до здійснення математичних дій та операцій у різних видах діяльності; формування у дітей інтересу до конструювання; вчити відбирати матеріал з урахуванням його конструктивних можливостей, помічати у конструкціях логіко-математичні характеристики. Ознайомлення дітей з конструктивними властивостями паперу. Розширення і збагачення  первинних орієнтації дітей в кількісних та часово-просторових відношеннях навколишньої дійсності; формування  інтересу до навколишнього світу та елементарної логіко-математичної діяльності. Підтримувати бажання дітей конструювати, сприяти виникненню радісних відчуттів від пізнання та створення нового [10, c.325].

2. Середня група. Основне завдання  –  продовження розвитку сенсорних здібності дітей у різних видах діяльності; поглиблення уявлення дітей про орієнтування у часі, що супроводжує всі перцептивні дії; формування звички користуватися сенсорними еталонами, набутими математичними уявленнями в різних видах діяльності [10, c.325].

3. Старша група. Основне завдання – виховання інтересу до логіко-математичних вправ та завдань; застосування прийомів виявлення відношень і закономірностей між предметами та явищами у повсякденному житті [10, c.325].

Впродовж 2018-2019 н.р. творча група педагогів комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №6 Вінницької міської ради» працювала над реалізацією методичної розробки  «Формування компетентного дошкільника в часовому просторі»  до вирішення проблем сучасної освіти. В ЗДО створена модель впровадження формування компетентного дошкільника в часовому просторі (Рис.1). Модель містить п’ять основних структурних складових: цільова; концептуальна; змістова; технологічна; діагностично-результативна .

Цільова складова включає в себе мету та завдання.

Мета – формувати компетентного дошкільника в часовому просторі закладу дошкільної освіти.

Завдання - з’ясувати стан сформованості знань дошкільника  щодо орієнтування в часі; створити педагогічні умови  для формування та розвитку компетентного дошкільника.

Концептуальна складова розробленої моделі логічно випливає з попередньої цілепокладальної і розкриває формування компетентного дошкільника в сучасному закладі дошкільної освіти. Ця складова містить компоненти: мотивацію, теоретичні основи, наукові принципи, нормативно-правову базу.

Успіх будь-якої діяльності залежить не лише від здібностей і знань, а й від мотивації, тобто від прагнень самостверджуватися, досягати високих результатів. Адже чим вищий рівень мотивації, тим більше чинників спонукають дитину до діяльності, тим більших результатів вона може досягти.

Мотивація – це один із найважливіших факторів поряд із здібностями, знаннями, навичками, які забезпечують успіх у діяльності. Це сукупність спонукальних факторів, які викликають активність в організмі і визначають його спрямованість.

Головна мета набуття у дітей досвіду виконання різної за змістом діяльності у відведений час полягає в розвитку у дітей вміння планувати в часі свою діяльність, регулювати темп і ритм роботи залежно від відведеного часу та обсягу роботи.

Педагогами закладу дошкільної освіти  у своїй роботі використовують різні прийоми для формування позитивної мотивації: бесіди, використання історичних відкриттів; створення проблемної ситуації; прийом «Мозковий штурм»; опрацювання навчально-методичної літератури та періодичних видань; прийом «незакінчене речення»; виготовлення навчально-методичних посібників; використання творчих завдань; створення «ситуації успіху»;  діяльнісний підхід; дидактичні ігри та ігрові вправи.

Наукові принципи освіти поділяються на традиційні та інноваційні.

До традиційних принципів належить: принцип наочності;  принцип доступності;  принцип науковості; принцип системності та послідовності;  принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Внаслідок реформування освіти до традиційних долучились інноваційні принципи, а саме: принцип діяльності; принцип варіативності; принцип креативності; принцип психологічної комфортності; принцип безперервності і різноманітності; принцип цілісного уявлення про час.

Усі вищеперераховані принципи сприяють розвитку часового простору на основі формування компетентного дошкільника, допомагають пов’язати знання з реальним життя, відкривають можливість для творчості підростаючого покоління. Дитина не просто буде генерувати цікаві ідеї, але і буде мати змогу втілювати їх у реальне життя.

Педагоги закладу, працюючи над реалізацією методичної розробки  «Формування компетентного  дошкільника в часовому просторі», у своїй роботі керуються такими нормативно-правовими документами:

- Закон України «Про освіту», «Про дошкільну освіту»;

- Закон України «Про освіту» [21], «Про дошкільну освіту» [22] ;

- Укази Президента України «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» (№344/2013 від 25.06.2013);

- Базовий компонент дошкільної освіти (Нова редакція) [1,с.61], коментар до базового компонента дошкільної освіти в Україні [6];

- Освітня програма для дітей від 2 до 7 років «Дитина», методичні рекомендації до Освітньої  програми для дітей від двох до семи  років  «Дитина» [12 с.304].

Змістова складова є похідною концептуальною. Вона передбачає зв’язок теоретичних основ  впровадження часового простору  та його практичної реалізації в закладі дошкільної освіти.

Змістова складова розробленої моделі містить компоненти: освітній процес, ігрова діяльність, взаємодія з батьками. Діяльність освітнього процесу залежить від  теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

Розвиток компетентного педагога включає: проходження педагогічними працівниками курсів підвищення кваліфікації при ВАНО; робота  комунальної установи «Міський методичний кабінет», спрямовану на надання адресної допомоги педагогам.

Міський методичний кабінет забезпечує обмін досвідом педагогічних працівників міста, проводячи методичні семінари, круглі столи, презентації, запрошує педагогів на відкриті покази занять;  заходи, сплановані адміністрацією закладу дошкільної освіти; самоосвіта педагогів, яка спрямована на надбання спеціальних знань для реалізації компетентного дошкільника у часовому просторі.

Адміністрація закладу дошкільної освіти. Для поліпшення фахової підготовки педагогічних працівників у закладі дошкільної освіти створено систему  роботи,  що спонукає кожного педагога до підвищення свого фахового рівня. Така робота передбачається перед керівництвом адміністрації закладу дошкільної освіти. Планується проведення педагогічних рад, методичних заходів, занять Школи молодого педагога, семінарів, презентацій.

На педагогічних радах, семінару – практикуму, засідань круглого столу, майстер - класів педагоги здійснюють обмін досвідом, знайомляться з передовим педагогічним досвідом, педагогів-новаторів міста, області, з формуванням компетентного дошкільника.

Методична рада. Важливе значення в даному питанні відіграє методична рада, методичні об’єднання педагогів та Школа молодого педагога, які впроваджують різноманітні форми методичної роботи : індивідуальні (наставництво, консультування, самоосвіта), групові (семінари – практикуми, педагогічне читання, конференції, круглі столи, майстер – класи, ділові ігри). Робота з молодими педагогами – педагогічне наставництво – дає можливість стимулювати процес професійного становлення молодого педагога.

Школа молодого педагога. Молоді педагоги разом з наставниками складають індивідуальні плани роботи, кінцева мета яких – формування компетентного дошкільника. Теоретична частина роботи спрямована на знайомство педагога – наставника з молодим спеціалістом, анкетування, діагностування. Практична частина передбачення для поширення передового педагогічного досвіду, підвищення психолого – педагогічного, загально культурного, фахового та методичного рівня підготовки, демонстрації своїх надбань. Дану частину в школі організовано у вигляді відкритих показів під час тижня наставників молодих педагогів, тренінгів, рольових ігор, творчих звітів.

Методична література займає важливе місце в встановленні компетентного педагога. Огляди навчально-методичної літератури, організовані адміністрацією закладу дошкільної освіти, надають змогу систематично в лаконічній формі доносити до педагогів комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №6 Вінницької міської ради»  найважливішу для них інформацію. У ЗДО проведено значну роботу з придбання книг для педагогів, фахових методичних журналів, зроблено передплату на періодичні фахові видання.

Ігрова діяльність.  Гра – провідний для дитини вид діяльності. Логіко - математичні ігри розвивають у дітей: самостійність, здатність автономно, незалежно від дорослих вирішувати доступні задачі в різних видах діяльності, а також схильність до елементарної творчої та пізнавальної активності.

Логіко-математичні ігри конструюються на основі сучасного погляду на розвиток математичних здібностей дитини. До них відноситься потяг дитини отримати результат: зібрати, з’єднати, виміряти,  проявити  ініціативу  і творчість; передбачити результат; змінити ситуацію; активно, не відволікаючись, діяти практично і зважено; оперувати образами; установлювати зв’язок і залежність, фіксувати їх графічно. Дані ігри сприяють розвитку уваги, пам’яті, мовлення, уяви та мислення дитини, створюють позитивно-емоційну атмосферу, спонукають дітей до навчання, колективного пошуку, активності.

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність заснована на усвідомленості цього процесу. Самостійна ігрова діяльність здійснюється лише в тому випадку, якщо діти виявляють цікавість до гри, її правил і дій, якщо ці правила ними засвоєні.

Отже проблема, яку необхідно вирішувати майже безпосередньо в процесі роботи, як довго може цікавити дитину гра, якщо її правила і зміст добре їй відомі. Діти люблять ігри, добре знайомі, із задоволенням грають у них [2].

Гра має велике значення в житті й розвитку дітей. У процесі гри в них виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись, діти не зауважують, що учаться: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, поповнюють запас представлень, понять, розвивають фантазію. Навіть самі пасивні з дітей включаються в гру з величезним бажанням, додають усі зусилля, щоб не підвести товаришів по грі.

У грі дитина здобуває нові знання, уміння, навички. Ігри, що сприяють розвитку сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, розвитку  творчих  здібностей,  спрямовані на розумовий розвиток дошкільника в цілому. На відміну від інших видів діяльності гра містить мету в самій собі; сторонніх і відділених завдань у грі дитина не ставить і не вирішує. Гра часто і визначається як діяльність, що виконується заради самої себе, сторонніх цілей і завдань не переслідує.

Гра цінна тільки в тому випадку, коли вона сприяє кращому розумінню математичної сутності питання, уточненню і формуванню математичних знань учнів. Дидактичні ігри й ігрові вправи стимулюють спілкування, оскільки в процесі проведення цих ігор взаємини між дітьми, дитиною і батьком, дитиною і педагогом починають носити більш невимушений і емоційний характер.    Включення дітей у гру має бути добровільним: не нав’язування гри, а залучення в неї дітей. Діти повинні добре розуміти сенс і зміст гри, її правила, ідею кожної ігрової ролі. Зміст ігрових дій має збігатися зі змістом і сенсом поводження в реальних ситуаціях для того, щоб основний зміст ігрових дій переносився в реальну життєдіяльність. У грі слід керуватися прийнятими в суспільстві нормами моральності, заснованими на гуманізмі, загальнолюдських цінностях. У грі не повинне принижуватися достоїнство її учасників, зокрема в разі програшу.

Взаємодія з батьками. Сьогодення потребує змін у розвитку дошкільників. І забезпечити пізнавальний, інтелектуальний, особистісний розвиток кожної дитини можливо у правильній співпраці  педагогів з батьками.  Бесіди, консультації «Учіть дітей правильно працювати», «Як провести вихідні дні?», «Як навчити дитину часу?», «Як навчити дитину розуміти час за годинником?», «Десять золотих правил для батьків», корисні рекомендації та поради батькам, анкетування. У щоденному спілкуванні вправляти дитину у називанні днів тижня, співвідносячи їх назви з порядковими числівниками;  пропонувати дітям логічні задачі: Чи зміниться кількість днів у тижні, якщо першим днем тижня назвуть неділю? Мама сказала Сашкові у середу, що вони їдуть до бабусі  післязавтра. В який день тижня Сашко зустрінеться з бабусею? Радимо ознайомити дітей з різними видами годинників, їх спільними і відмінними ознаками, вправляти їх в орієнтуванні у часі за годинником, розвивати відчуття часу. Рекомендуємо використовувати твори художньої літератури, продовжувати складати разом з дитиною невеличкі віршовані текст, загадки, жарти. Спробуйте разом з дитиною скласти казку про час. Вживайте терміни, що означають часові поняття (день, ніч, зараз, потім, сьогодні, завтра, на цьому тижні, весною, влітку, на Новий рік), уточнюючи власні дії та дії дітей у різні проміжки часу: через десять хвилин будемо збиратися на прогулянку; через годину прийде мама; зараз сонячно; вранці було хмарно, завтра ми підемо на екскурсію. Радимо поєднувати методи і прийоми формування логіко-математичних уявлень з метою активізації всіх видів чуттєвого сприймання матеріалу математичного змісту й тим самим підтримувати активний інтерес до занять математикою.

Технологічна складова передбачає практичне втілення ідеї розвитку компетентного дошкільника на основі реалізації часового простору в ЗДО. Дана складова моделі має компоненти: традиційне освітнє середовище, інноваційне освітнє середовище.

Традиційне освітнє середовище включає: тематичні заняття; дидактичні ігри та  ігрові вправи; гурток математики «Цікава математика».

Вплив традиційного середовища на вихованців здійснюється в ЗДО№6 через освітній процес, тематичні, комплексні, бінарні заняття, дидактичних ігор та ігрових вправ. Функціонування  гуртка математики «Цікава математика» дає можливість покращити роботу з формування компетентного дошкільника у часовому просторі.

Інноваційне освітнє середовище забезпечується через створення в закладі дошкільної освіти підключення до Інтернет мережі та Wi-Fi. Крім того, використовуються інноваційні технології навчання, які входять в основу технологічної складової моделі впровадження часового простору в ЗДО. Інноваційні  технології -  це необхідне явище в сучасній освіті, яке дозволяє формувати свідомість і активність вихованців. Інновації є важливим фактором самореалізації суспільства, забезпечують розвиток творчої особистості.

Основним завдання інноваційних технологій формування особистості дошкільника для педагогів став розвиток здатності до фантазії, креативності, нестандартності мислення. Метою стало виховання творчої особистості, підготовленої до прийняття рішень у нестандартних ситуаціях, розкриття творчого потенціалу дитини в процесі навчання та соціалізації. Вихователі допомагають своїм вихованцям зрозуміти проблеми, підводять їх до розуміння суті завдань, максимально конкретизують завдання, звужують його до рамок звичайного протиріччя, тоді рішення буде знайдене набагато швидше.

Принципи сучасних  інноваційних технологій: доцільність, взаємодія навчання та виховання; орієнтація на співпрацю; особистісно-зорієнтований підхід; використання різноманітних форм та методів.

Мета інноваційних технологій: мотивувати до навчання; зробити навчальний процес цікавим для дітей; навчати працювати діалогічного, тобто в активній взаємодії з іншими; розвивати здатність до рефлексії та самооцінки; стимулювати ініціативу; розвивати творчі здібності; створити умови для самореалізації кожної особистості; формувати компетенції, а не лише допомогти дошкільникам здобути знання.

Найбільш поширеними є такі інноваційні технології навчання: проектувальна діяльність; створення ситуації успіху; інтерактивні технології; інформаційно-комунікативні технології.

Таким чином, в ході реалізації проекту відбувається формування певної позиції з конкретного питання у кожної дитини, діти отримують можливість розкрити свою творчу жилку, показати всім свою індивідуальність. Все це вкрай сприятливо позначається на розвитку особистості дитини, сприяє формуванню нормальної самооцінки. Простіше кажучи, проекти ідеально готують дошкільнят до їх подальшого навчання в школі[20, с.203].

Діагностично - результативна складова. Вплив моделі розвитку фахової компетентності педагога спрямовується на те, що на підґрунті наявного стану освітніх компетентностей дошкільника закладу дошкільної освіти на основі формування часового простору здійснити розвиток часового простору, тобто забезпечити  та виявити позитивну динаміку змін цього стану.

До діагностично - результативної складової моделі відносимо критерії розвитку компетентного дошкільника (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний) та їхні показники [13, с.349].

Визначені критерії розвитку взаємообумовлені та пов’язані між собою (Табл.1):

- мотиваційний критерій ґрунтується на пізнавальних інтересах дошкільника, на осмисленні власного досвіду, формуванні своєї позиції, використання нових знань;

- когнітивний критерій характеризується обсягом знань, стилем мислення, сформованістю умінь та навичок;

- діяльнісний критерій передбачає спрямованість освітнього процесу на розвиток умінь та навичок, застосування на практиці здобутих знань в різних видах діяльності, успішну адаптацію людини. Формування здібностей для діяльності та самоосвіти;

- рефлексивний критерій реалізується через само розуміння, само оцінювання, допомагає формуванню позитивного само сприйняття дошкільника.

Для визначення  рівнів розвитку часового простору компетентного дошкільника (високого, середнього, низького) розроблений відповідний інструментарій (анкети, опитувальники, тести).

Результативність впровадження моделі формування компетентного дошкільника в

часового простору в закладі дошкільної освіти реалізується за таких педагогічних умов:

1. Створення інноваційного часового простору в закладі дошкільної освіти.

2. Впровадження інноваційних технологій та методів щодо формування компетентного дошкільника.

Критерії  розвитку компетентного дошкільника

Таблиця 1

	Рівні
Критерії	Високий	Середній	Низький
1	2	3	4
Мотиваційний	- прагнення до досягнення успіхів та недопущення невдач в освітньому процесі	- частково прагнуть до досягнення успіхів та недопущення невдач в освітньому процесі	- не прагнуть до досягнення успіхів та недопущення невдач в освітньому процесі
Когнітивний	- дитина усі завдання виконує безпомилково, самостійно і швидко	- дитина частково називає всі дії дітей, правильно розкладає картинки	- дитина плутає  послідовність частин доби, матеріал викладає не у певній послідовності
	- впевнено користується умовними позначками, знає їх назви	- частково називає деякі позначення частин доби під час використання умовних позначок	-  дитина вимагає постійної допомоги педагога у роботі з моделями частин доби
Діяльнісний	- дитина знає назви частин доби, послідовність днів у тижні запам’ятовує механічно	- дитина частково знає назви частин доби, плутає дні тижня, припускається помилок	- дитина не знає назви частин доби, послідовність днів у тижні не запам’ятовує
	- дитина має уявлення про кількість місяців у сезоні року, однак послідовність їх називання вибіркова (наприклад, добре знає і називає літні або зимові місяці)	-  дитина, називаючи місяці, має неточності у визначенні сезонних ознак, сезонні ознаки скоріше перелічує, ніж знаходить між ними певний	- дитина немає уявлення про кількість місяців у сезоні року
	- дитина  знає ознаки сезонних явищ, намагається пояснити зв’язок часових змін	- дитина  частково знає ознаки сезонних явищ, намагається пояснити зв’язок часових змін	- дитина  частково знає ознаки сезонних явищ, намагається пояснити зв’язок часових змін, чекає допомоги від педагога
Рефлексивний	- дитина  не має труднощів у практичному застосуванні знань, об’єктивно оцінює свої здобутки та недоліки	- дитина оцінює власні можливості і індивідуальні особливості, але  має труднощі у практичному застосуванні знань	- дитина  має труднощі у практичному застосуванні знань, не об’єктивно оцінює свої здобутки та недоліки

3. Розробка навчально-методичного забезпечення щодо формування компетентного дошкільника.

Таким чином, формування компетентного дошкільника в часовому просторі закладу дошкільної освіти реалізується за допомогою  моделі та педагогічних умов.

3.4. Створення інноваційного часового простору в закладі дошкільної освіти.

Освітній процес в умовах закладу дошкільної освіти — це цілісний процес взаємодії дорослих і дітей, який розвивається в часі та в рамках певної системи, носить особистісно-орієнтований характер. Він спрямований на досягнення соціально-значущих результатів — набуттю життєвої компетентності, розвитку базових якостей особистості в різних видах діяльності.

Першою педагогічною умовою впровадження моделі формування компетентного дошкільника в часовому просторі є створення інноваційного часового простору, інноваційних технологій навчання, підключення до Інтернет мережі та Wi-Fi в ЗДО, використання ігрових і проблемно-навчальних ситуацій, інформаційно-комунікаційних технологій, проектної діяльності; продумування найбільш вдалих форм і методів організації освітнього процесу, під час яких діти могли б, з одного боку, працювати індивідуально, з іншого — працювати разом, проявляти ініціативу, радитися один з одним, допомагати.

Сайт комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад№6 Вінницької міської ради» «Шоколадка» (Додаток 1), блог вихователя-методиста КЗ «ДНЗ№6 ВМР» Оксани Іскри (Додаток 2)  є найбільшим інноваційно-інформованим середовищем для педагогів та батьків.

В закладі дошкільної освіти вироблена чітка система елементарних логіко-математичних понять. Основою даної системи являється Базовий компонент дошкільної освіти в Україні,  Освітня програма  для  дітей від двох до семи років «Дитина», методичні рекомендації до Освітньої  програми  для  дітей від двох до семи років «Дитина», програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське довкілля», інструктивно-методичні рекомендації «Щодо організації діяльності закладів освіти, що забезпечують здобуття дошкільної освіти у 2019/2020 навчальному році».

Одним із напрямків над якими активно працює колектив є  удосконалення матеріальної бази. Методичний кабінет в достатній кількості  забезпечений педагогічною літературою, методичними рекомендаціями відповідно теми. У методичному кабінеті зібрано різноманітного методичного матеріалу, плани діяльності, конспекти занять і посібників, що допомагають вихователям та батькам у роботі з дітьми. Міні-методкабінети груп містять картотеки сенсорних, дидактичних, настільно – друкованих, конструкторсько - будівельних ігор (Додаток 3).

Постійно проводяться різні форми взаємодії з педагогами по підвищенню фахової компетенції з логіко – математичних понять  в дошкільному навчальному закладі.

Аналіз методичної роботи в закладі дає можливість зробити висновок, що у педагогів  склалася певна система і  стиль у роботі з дітьми та їх батьками.

Перспективно-календарне планування в групах педагогами ведеться за  розділом «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» (Додаток 4), в якому передбачає сформованість доступних для дитини дошкільного віку уявлень, еталонів, що відображають ознаки, властивості та відношення предметів і об’єктів довколишнього світу. Сенсорно-пізнавальна освітня лінія спрямована на інтеграцію змісту дошкільної освіти, формування у дітей пошуково-дослідницьких умінь, елементарних математичних уявлень, цілісної картини світу, компетентної поведінки в різних життєвих ситуаціях. Рівень планування роботи  вихователів з елементарних математичних уявлень в групах  дошкільного віку – високий.  Охоплені всі форми та методи організації роботи з дітьми та батьками згідно плану роботи закладу дошкільної освіти.

Методична робота в закладі дошкільної освіти спрямована на підготовку  педагогів  до якісного виконання завдань, на підвищення їх педагогічної майстерності, розвиток творчого потенціалу. Сенсорно -  пізнавальна діяльність здійснюється на фронтальних, інтегрованих, комплексних, тематичних заняттях. Аналіз календарних планів та спостереження за роботою вихователів з дітьми показали, що робота з вивчення логіко – математичних понять  ведеться постійно, планомірно, на належному рівні.

Факторами, на основі яких формується відчуття часу, являються:

1. Знання часових еталонів (узагальнення уявлень про них); для того щоб дитина могла зрозуміти про яку часову тривалість їй говорять, чи самостійно визначити часовий інтервал, вона повинна знати міру часу по частинах і навчитися ними користуватися;

2. Переживання часу - відчуття тривалості часових інтервалів. Для цього необхідно організовувати різноманітну діяльність дітей відчути протяжність часу і уявити, що реально можна встигнути зробити за той чи інший його відрізок. В подальшому це послужить основою формування здатності планувати свою діяльність в час, обирати об’єм роботи відповідно відведеному на неї час;

3. Розвиток у дітей уміння оцінювати часові інтервали без годинника; контроль з сторони дорослих допоможе їм удосконалювати адекватність оцінок, отже, він необхідний як підкріплення при виробленні навичок орієнтування в часі.

4. Вміння регулювати і планувати діяльність у часі створює основу для розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність, необхідних дитині при навчанні в школі і у повсякденному житті.

5. Питання, як навчити дитини почуття часу, спочатку може здатися багатьом батькам дуже складним, тому потрібно зацікавлювати дитину, навчати граючись  у часовому проміжку [15, с.28].

В Освітній програмі для дітей від 2 до 7 років «Дитина», у підрозділі «Дитина в сенсорно – пізнавальному просторі», матеріал з орієнтування в часі виділено з другої молодшої групи. Завданням та змістом педагогічної роботи  цього віку становить продовжувати знайомити з частинами доби (ранок, день, вечір, ніч); вчити розрізняти пори року за характерними ознаками та називати їх; знайомити з часовими відношеннями (тепер — пізніше, спочатку — потім, учора — завтра) без вимоги використання цих слів у мовленні; середньої груп —  продовжувати формувати уявлення частини доби (ранок, день, вечір, ніч), часові відношення (тепер — пізніше, спочатку — потім, учора — завтра), засвоювати відношення  швидше — повільніше; продовжувати вчити розрізняти пори року з характерними ознаками; старшої групи — продовжувати формувати уявлення про день, усвідомлення послідовності днів тижня; вчити називати поточний день тижня, попередній і наступний з опорою на порядкові числівники (Сьогодні четвертий день тижня — четвер); учити розрізняти пори року, їх послідовність, тривалість; вправити у називанні поточного місяця, попереднього і наступного; навчити  та користуватися різними видами календарів та годинників; формувати і розвивати у дітей відчуття часу при виконанні різних завдань, доручень, побутових процесів; учити розуміти календарні міри часу (тиждень, місяць, рік): у тижні — 7 діб, у місяці — 4 тижні, 12 місяців складають 1 рік, у році — 4 сезони, в кожному — по 3 місяці; вправляти дітей у вивченні назв місяців, їх послідовності, характерних ознак кожного, розумінні сезонних змін — рання-пізня весна, рання-пізня осінь, середина літа, зима; розумінні та використанні поняття міжсезоння; учити орієнтуватися у часі за допомогою годинника; формувати і розвивати у дітей відчуття часу при виконанні різних завдань, доручень, побутових процесів; учити встановлювати причинно-часові залежності  ритмічних природних явищ, між різними явищами в природному та  соціальному довкіллі [12,с.304].

Таким чином, успішна реалізація цих завдань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і     правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи.

3.5. Впровадження інноваційних технологій та методів щодо формування компетентного дошкільника. Другою педагогічною умовою впровадження моделі формування компетентного дошкільника в часовому просторі є впровадження інноваційних технологій та методів щодо формування компетентного дошкільника проведення педагогічних рад, методичних заходів, методичних об’єднань, круглих столів,  майстер - класів, відкритих показів для педагогічних працівників міста та області.

Сучасне суспільство живе у світі знань і високих технологій. Проблеми  автоматизації виробництва, комп’ютерне моделювання передбачають наявність у більшості сучасних працівників достатньо розвиненого вміння чітко і послідовно аналізувати процеси, які виконуються. Дошкільна освіта повинна бути спрямована на виховання у дітей звички до повноцінної логічної аргументації всього, що нас оточує.

Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в нових ситуаціях, основою яких є інноваційні технології. Інноваційні технології пов’язані із загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття. Вони забезпечують умови розвитку особистості.

Тому серед завдань забезпечення якості освіти одним з головних є переведення системи освіти у режим інноваційного розвитку, впровадження сучасних інноваційних технологій у практику, забезпечення інноваційної діяльності закладу дошкільної освіти, таких інноваційній технологій навчання як: освітній проект «Секрети часу» (Додаток 5), міні-проект «Афлатун» (перспективне планування по впровадженню програми «Афлатун» з дітьми старшого дошкільного віку) (Додаток 6),  використання блоків Дєнеша та паличок Кюїзенера (План гурткової роботи з логіко-математичного розвитку для дітей старшого дошкільного віку з використанням «Логічних блоків» та «Кольорових лічильних паличок») (Додаток 7).

Цікавими матеріалом для формування у дітей логіко – математичної  компетентності є використання «логічних блоків», розроблені угорським  психологом З. Денешем та «кольорові лічильні палички» розроблені бельгійським математиком Х. Кюїзенером. Розвивальні ігри  прийнятні для роботи з дітьми протягом усього дошкільного дитинства і зорієнтовані на індивідуальний підхід до дитини. Педагогами  розроблений план гурткової роботи з логіко-математичного розвитку для дітей старшого дошкільного віку з використанням «Логічних блоків» та «Кольорових лічильних паличок». Розвивальні ігри, розміщені у порядку зростання складності, дають дитині змогу просуватися вперед і вдосконалюватися самостійно. Завдання слід подавати в різній формі – у вигляді моделі, схеми, контурного малюнка, словесної вказівки – й, відповідно, ознайомлювати з різними способами передання інформації [9, с. 21-27].

Одним із пріоритетних напрямів освітньої діяльності є формування у дітей зв’язного мовлення, вміння самостійно складати різного типу розповіді. Такими дослідженнями займаються А. М. Богуш, Н. В. Гавриш [5, с.7], О. І. Білан [3, с.160]. Наприклад, художньо-педагогічне спілкування  за картиною А. І. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі», Ван Гог «Осінній пейзаж з чотирма деревами», М. Глущенко «Перший сніг» та «Морозний день»  (Додаток 8).

Згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти та викликами Нової української школи актуалізуються питання інтегрованої освіти дошкільників як такої, що формує цілісну картину світу та відповідає особливостям сприйняття дитиною себе та довкілля. Здійснення освітнього процесу за «старими» методами не призводить до бажаних результатів.  З метою підготовки педагогічних працівників до впровадження інноваційної діяльності був проведений психолого-педагогічний семінар на тему «Технології  тайм – менеджменту у професійній діяльності вихователя» [11, с.128] (Додаток 9).

Отже, впровадження інноваційних технологій та методів, щодо формування компетентного дошкільника, забезпечується через проведення педагогічних рад, методичних заходів, методичних об’єднань, круглих столів, майстер - класів, відкритих показів для педагогічних працівників міста та області.

3.6. Розробка навчально-методичного забезпечення щодо формування компетентного дошкільника. Третя педагогічна умова це - розробка навчально-методичного забезпечення формування компетентного дошкільника в часовому просторі закладу дошкільної освіти.

Дитина дошкільного віку стрімко пізнає навколишній світ. Розвиток пізнавальної активності малюка безпосередньо пов’язаний із формуванням початкових уявлень, які навчають дитину орієнтуватися в часових відношеннях. Своєчасне та адекватне формування понять про час у дитини надзвичайно важливо. Розвиток часових уявлень є частиною математичної підготовки дошкільнят, а також ознайомлення з оточуючим світом. Саме тому при сприйнятті часу діти мають потребу в подачі матеріалу в цікавій формі. Так, в рамках міського конкурсу Освітніх проектів закладів дошкільної освіти міста виникла ідея створення проекту «Секрети часу» (Додаток 5), що висвітлює основні аспекти навчанню дітей використовувати модель часу .

При реалізації завдань плану роботи в  КЗ «ДНЗ №6 ВМР» проводилась чітка, систематична робота з метою формування у дошкільників знань, умінь, навичок відповідно до їх вікових особливостей та вимог Освітньої програми для дітей від двох до семи років «Дитина». Велика увага приділялась спрямуванню зусиль педагогічного колективу на реалізацію сучасного особистісно-орієнтованого підходу до дітей, який передбачає формування у дитини здібностей і бажання усвідомлювати себе як особистість.

Роль спрямовуючого і координуючого центру роботи по підвищенню фахового рівня педагогів в ЗДО відіграла педагогічна рада на тему «Формування логіко-математичної

компетентності дошкільників через використання інноваційних технологій» (Додаток 10).

Для молодих педагогів пропонуються методичні рекомендації, в яких систематизовано освітні завдання та зміст педагогічної роботи за Освітньою програмою для дітей від двох до семи років  «Дитина»  для дітей дошкільного віку (Додаток 11).

Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному житті, проводилися тематичні, комплексні, інтегровані заняття: «Предмети найближчого оточення. Годинник» (за картинами Сальвадора Далі), «Час навколо нас», «Годинник того не підведе, хто час цінує»,  «Календарик - дошколярик», «Секрети часу» (Додаток 12) з метою закріплення знань про часові поняття; розширення уявлень про годинник (види, призначення, користування) та одиниці часу; формування та роз­виток відчуття часу; виховання прагнення не марну­вати власний час, а раціонально використовувати його.

Додатково, разом із бесідами,  вправлянням у визначенні  логічно пов’язаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні нетривалих практичних завдань проводилися різноманітні узагальнюючі дидактичні ігри та вправи. Такі, як «Коли це ти робиш?», «Лото», «Придумай речення на слово, що означає час», «Коли?», «Мій день», «Моя доба», «Дні тижня – шикуйся!», «Який день тижня сьогодні, наступний, попередній», «Пори року», «Коли це буває?», «Парні картинки», «Електронний годинник», «Визнач ручками час» (Додаток 13) з метою закріплення знань дітей про частини доби, їх послідовність; формування  у дітей уявлень про час, ознаки частин доби, пір року, відомостей про послідовність днів тижня, вдосконалення  вміння і навичок трудової діяльності, користування знаряддями та матеріалами праці.

Сьогодення потребує змін у розвитку дошкільників. І забезпечити пізнавальний, інтелектуальний, особистісний розвиток кожної дитини можливо у правильній співпраці  педагогів з батьками. Бесіди, консультації «Учіть дітей правильно працювати», «Як провести вихідні дні?», «Як навчити дитину часу?», «Як навчити дитину розуміти час за годинником?», «Десять золотих правил для батьків», корисні рекомендації та поради батькам (Додаток 14).

В дослідженні широко застосовується художнє слово,  підібрано авторські вірші про часові співвідношення матусі вихованки старшої групи №3 Шкурак Софії (Додаток 15) та художньо – літературний матеріал «Літературна скарбниця часу» (вірші, загадки, прислів’я  та приказки, оповідання, казки) (Додаток 16).

Краса оточує людину з перших днів життя, треба лише вміти відчувати та помічати її. Неповторний світ зі своїм розмаїттям барв, звуків, форм – все це є доступним для сприйняття з раннього дитинства. У дошкільному віці діти вже мають початковий досвід спілкування з красою довкілля, а отже, виявляють значний інтерес і до подальшого її пізнання. Пріоритетними завданнями  педагога є упередити у дітей байдужість та  емоційну глухоту до мистецтва живопису; знайомити дітей з картинами різних жанрів (пейзаж, натюрморт, портрет); формувати уявлення про жанри живопису; вчити вирізняти засоби виразності: колір, колорит, композицію, перспективу; навчати дітей елементарному мистецькому аналізу творів живопису; давати доступні їм відомості про художників, розвивати креативність мислення, стимулювання бажання самостійно сприймати та невимушено, вільно, нешаблонно оцінювати твори мистецтва; навчати дітей чуттєвому сприйманню; стимулювати осмислення дітьми художнього образу, виявленням якого є естетичні судження; формувати естетичне ставлення  до творів живопису зокрема та до мистецтва в цілому [14, с .40].

Серед різних жанрів живопису особливе місце займає пейзаж. Картини із зображенням природи є близькими та зрозумілими для дітей дошкільного віку. У них вони бачать красу світу. З об’єктами та явищами природи дошкільнята зустрічаються повсякденно. Саме тому ознайомленню дітей дошкільного віку з творами пейзажного живопису необхідно приділяти належну увагу під час організації освітнього процесу в закладі дошкільної освіти.  (Додаток 17).

3.7. Результативність реалізації педагогічних умов впровадження моделі формування компетентного дошкільника в часовому просторі. У комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад№6 Вінницької міської ради» в період з 2018 року по 2019 рік проведено дослідження реалізації педагогічних умов формування компетентного дошкільника з часових понять. Було проведено вхідне та вихідне анкетування з педагогами та дітьми закладу.

І. Аналіз вхідного анкетування педагогів. Прийняли участь 16 педагогів.  Високий  рівень само менеджменту мають 4 педагога (25%), намагаються керувати своїм часом, але не завжди достатньо послідовні, аби мати успіх у цьому 9 педагогів (56%), не планують свій час і підвладні до дії обставин 3 педагога (19%).

Висновок. Як свідчать дані результатів вхідного анкетування педагоги закладу намагаються керувати своїм часом, але не завжди достатньо послідовні, аби мати успіх у цьому.

Рекомендації. Розпочинати робочий день з підготовки до нього, з його планування; складати список справ за пріоритетами, насамперед виконуючи найважливіші справи; письмово фіксувати завдання та мету діяльності, вказувати строки їх реалізації; опрацьовувати кожен офіційний документ за один раз і остаточно; намагатися розподілити навантаження впродовж дня відповідно до своєї працездатності.

ІІ. Аналіз вихідного анкетування педагогів. При повторному опитуванні можуть бути зразком для кожного, хто прагне навчитися раціонально використовувати свій час 3 педагогів (19%), високий  рівень само менеджменту мають 7 педагогів (44%), намагаються керувати своїм часом, але не завжди достатньо послідовні 6 педагогів (37%).

Висновок. Дані результату вихідного анкетування свідчать, що педагоги закладу мають  високий рівень само менеджменту, є зразком для кожного, хто прагне навчитися раціонально використовувати свій час.

Рекомендації. Надалі намагатися розподіляти навантаження впродовж дня відповідно до своєї працездатності.

ІІІ. З метою з’ясування рівня сформованості знань дітей старшого дошкільного віку про орієнтування в часі, на початку навчального року були проведені бесіди з дітьми (старша група №5 – 25 дітей, №8 – 30 дітей), які дозволили дати характеристику сформованих знань за трьома умовними рівнями [18, с 98 – 109].

Завдання 1. «Частини доби». Мета: визначати рівень знань дітей про назви і послідовність частин доби, уміння правильно використовувати моделі доби.

Матеріал: моделі частин доби.

Методика  проведення:

Дитині показують 4 картинки, пропонують розташувати їх у відповідному порядку, відповісти на запитання: Хто зображений на картинці? Коли це буває? Чому ти так думаєш?

Завдання 2. «Коли це буває?». Мета: з’ясувати уявлення дітей про часові відношення, назву і послідовність днів тижня, пір року, місяців сезону.

Матеріал: картинки із зображенням трудових дій дорослих (у різні частини доби), набір з 7 кружечків кольору веселки (1x 6 см).

Методика проведення

—        Назви частини доби. Скільки частин у добі? Розглянь ці картинки. Скажи, коли це буває?

—        Назви по черзі усі дні тижня. Скільки днів у тижні? Склади тиждень з вівторка, користуючись кольоровими кружечками (з середи, понеділка, п’ятниці...) Назви сусідів понеділка, четверга, вівторка.

Вихователь — дитині: «Я почну називати місяць, а ти продовжуй. Назви місяці зими, літа, осені, весни. Скільки всього місяців (у році, сезоні)? Яка пора року іноді може здатися схожою на іншу? Чим — поясни?»

—        Скільки сезонів року? Який зараз місяць? Як називаються сусіди цього місяця?  В якому місяці у тебе день народження?

Завдання 3.  «Котра година?». Мета: перевірити вміння дітей орієнтуватися за годинником, називаючи час із точністю до години, півгодини, чверті години.

Методика проведення:

1. Вихователь пропонує дитині розповісти все, що вона знає про годинник; поставити стрілки так, щоб годинник (модель) показував 05 годин, 08 годин, 10 годин 30 хвилин, 01 годин 30 хвилин, 06 годин 30 хвилин, 09 годин 30 хвилин, 10 годин 15 хвилин, 06 годин 45 хвилин, 20 годин 45 хвилин тощо.

2. Вихователь пропонує дитині показати на годиннику час, коли вона прокидається, йде у дитячий садок, обідає у дитячому садку, повертається додому, дивиться ввечері мультфільми.

Дані  обстеження  свідчать про необхідність цілеспрямованої систематичної роботи з розвитку пізнавального інтересу у дітей дошкільного віку по  вивченню часових понять.  Використовуючи в системі та взаємозв’язку такі наочні засоби навчання, як моделі, вихователь  послідовно переходить від простого до складного, від близького до далекого, від конкретного до абстрактного, а отже, забезпечити рух дитини від незнання до знання, від неповного до ґрунтовнішого знання.

4.  Відповідність вимогам Державного стандарту, технічним та санітарно-гігієнічним вимогам. Дане дослідження «Формування компетентного дошкільника в часовому просторі закладу дошкільної освіти» відповідає вимогам Державного стандарту (№615 від 22.05.2012 року «Про затвердження Базового компоненту дошкільної освіти (нова редакція),   навчальним програмам (Базовий компонент дошкільної освіти, Освітня програма для дітей від 2 до 7 років «Дитина»), технічним та санітарно-гігієнічним вимогам (Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів, від 25 березня 2015 року №267).

5. Впровадження інновацій. Часовий простір пронизує всі сфери взаємодії дошкільника з дійсністю, забезпечує її успіх у пізнанні довкілля, в оволодінні різними видами діяльності, розвитку соціальної адаптації і, таким чином, є основою компетентного дошкільника.

Актуальність дослідження безперечна, оскільки період дошкільного дитинства стає найбільш сенситивним для розвитку часового простору. Успішна реалізація формування компетентного дошкільника в часовому просторі виконана завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи.

Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності певних подій, а також плинності часу, увага дітей зосереджена на їхніх власних відчуттях під час виконання ними певних рухів і дій, на сприйняття звуків, рухів і дій інших об’єктів в їхньому ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку.

Протягом дослідження були досягненні завдання формування компетентного дошкільника в часовому просторі  закладу дошкільної освіти.

1) Педагоги ознайомились  з теоретичними основами компетентнісного підходу в педагогічній, психологічній та методичній літературі. Часовий простір належать до найважливіших понять, основних форм існування матерії, які відображаються у мовленні дитини й засвоюються нею у старшому дошкільному віці (Є. Владимирський, М. Всеволодова, Л. Федосєєва та ін.). Здійснений аналіз наукових досліджень Б. Ананьєва, Л. Венгера, О. Запорожця, Г. Люблінської, М. Поддьякова, О. Усової засвідчує те, що без урахування особливостей формування орієнтовно-пошукової діяльності, спрямованої на виявлення часового простору, не можна побудувати наукову систему навчання і виховання дітей дошкільного віку.

2) Розробили модель формування компетентного дошкільника в часовому просторі закладу дошкільної освіти. Модель містить п’ять основних структурних складових: цільову, концептуальну, змістову, технологічну, діагностично-результативну. Цільова складова включає в себе мету та завдання. Змістова складова розробленої моделі містить такі компоненти: освітній процес, ігрова діяльність, взаємодія з батьками. Концептуальна складова містить компоненти: мотивацію, теоретичні основи, наукові принципи, нормативно-правову базу. Технологічна складова містить  два компоненти – традиційне освітнє середовище  та інноваційне освітнє середовище. Діагностично - результативна складова включає критерії розвитку компетентного дошкільника (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний) та їхні показники

3) Реалізували педагогічні умови формування компетентного дошкільника в часовому просторі закладу: створення інноваційного часового простору в ЗДО; впровадження інноваційних технологій та методів щодо формування компетентного дошкільника; розробка навчально-методичного забезпечення щодо формування компетентного дошкільника. Таким чином, формування компетентного дошкільника в часовому просторі закладу дошкільної освіти реалізується за допомогою  моделі та педагогічних умов.

4) Розробили навчально-методичне забезпечення щодо формування компетентного дошкільника в часовому просторі. Важливе місце  в  системі  методичної  роботи з  педагогами посідають педагогічні години, що передбачають теоретичну і практичну частини. Це і навчально-методичне консультування педагогів, огляд новинок періодичної  літератури, «круглі столи», тренінги, ділові ігри, майстер-класи, звіти про проходження педагогами курсів підвищення кваліфікації, про відвідування міських методичних заходів, про самоосвіту, дискусії, захист проектів.

Тому, уявлення про часовий простір необхідно розвивати у дітей дошкільного віку, так як сучасні умови праці та життя вимагають від людини вміння відчувати час, раціонально використовувати його.