ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................................3
ОПИС ПОСІБНИКА.........................................................................................................12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...……17
ДОДАТКИ.........................................................................................................................18
ВСТУП
Час — це одна з важливих складових реальності, в якій ми живемо. Все, що відбувається в житті, відбувається в часі і просторі. Час організовує і регулює наше життя і нашу діяльність, ми підпорядковуємось його плинності, хоча інколи не помічаємо цього.
Сучасне життя характеризується величезними швидкостями, різкою зміною ритмів і постійною нестачею часу. Сьогодні людині будь-якого віку, професії, спеціальності потрібно аналізувати час, тонко його відчувати, раціональніше його використовувати і набагато більше цінувати. Тому сьогодні потрібно швидко реагувати на час, гнучко перебудовувати свою поведінку і діяльність з врахуванням нестабільності життя, що протікає в умовах, які постійно змінюються
Час є відображенням вічного розвитку природи, суспільства, людини. Він є регулятором не тільки різних видів діяльності, але і соціальних відносин. З часом ми стикаємося щодня, щохвилини, стежачи за годинником. Такі елементи часу як хвилина, година, доба, тиждень, місяць, рік створюють певну систему непостійних складових, де кожен елемент часу складається з одиниць попереднього і служить підставою для побудови наступного елементу. Час характеризується своєю плинністю, незворотністю, безперервністю. Тому і роботу з дітьми, щодо навчання вимірювання часу, потрібно починати у відповідній послідовності. Тільки знання одних інтервалів часу дадуть можливість ознайомити дітей з наступними і зрозуміти усі характеристики часу. Тому навіть старші дошкільники часто не розуміють існування часу і просять: «Де той час , покажіть мені його?».
Як же дитині показати час? Як сформувати у дітей уявлення про часові поняття? І тут перед педагогами дошкільниками постає проблема ознайомлення дітей з часом - явищем, яке вони не в змозі відчути, так як у дітей інше сприйняття світу, в них переважає наочно-образне мислення. В дошкільному дитинстві формуються перші уявлення про час, наповненому життям і працею. Дітей знайомимо з навколишнім світом, у якому всі події протікають у часі, вчимо самим орієнтуватися у часі: визначати, вимірювати час, відчувати його тривалість (плануючи той чи інший вид своєї діяльності по часу), змінювати темп і ритм своїх дій залежно від наявності часу. Робота з формування часових уявлень крім занять повинна включатися і життєвий контекст дитини протягом всього дня. Не слід забувати про те, що старший дошкільник це дитина, яка в недалекому майбутньому стане школярем. І час є регулятором життя і навчальної діяльності школяра, починаючи з першого класу. В процесі навчання в школі немає жодного виду діяльності, в якому тимчасове орієнтування не було б важливою умовою засвоєння знань, умінь, навичок. Багато додаткових труднощів доводиться долати тим дітям, у яких не розвинені тимчасові розрізнення. Буквально з перших днів діти повинні вміти працювати в одному темпі і ритмі, укладатися в певний час.
У дитини ознайомлення з часом починається із засвоєнням вироблених людством позначень і мір часу. Усвідомити їх нелегко, оскільки вони мають умовно-відносний характер. Відрізки часу, позначені словами «сьогодні», «завтра», «тепер», безперервно змінюються. Один і той самий проміжок часу сприймається по-різному залежно від змісту і характеру діяльності дитини, її стану на той момент: якщо вона, наприклад, очікує привабливу подію, здається, що час іде надто повільно. Тому діти довго не розуміють логіки часових відношень, упродовж дошкільного віку не сприймають тривалі часові періоди, їм недоступне розуміння таких категорій, як «рік», «століття» тощо.
У ранньому і молодшому дошкільному віці дитина ще не орієнтується у часі. Формування часових уявлень починається пізніше і має свою специфіку. Так, невеликі відрізки часу діти вчаться визначати на основі своєї діяльності, зважаючи на те, що за певний час можна зробити, який результат отримати. Корисні при цьому ознайомлення дітей з певними проміжками часу і відповідними комбінуваннями. Однак без відповідного навчання навіть 6-7-річні діти не мають уявлень про тривалість невеликих відрізків часу. Вони чують слово «хвилина», але не уявляють, скільки вона триває. Одні вважають, що за хвилину можна пообідати, інші - погратися, треті - сходити в магазин. Засвоюючи уявлення про час доби, діти насамперед орієнтуються на власні дії - вранці вмиваються, снідають; удень - граються, займаються, обідають; увечері лягають спати; уночі сплять. Найлегше вони визначають ніч і ранок, дещо важче - вечір і день. Діти середнього і старшого дошкільного віку частіше спираються на суттєві ознаки у визначенні часу (ранок - «світло, коли сонечко встає» тощо).
Позитивні зміни щодо цього відбуваються у другій половині дошкільного періоду: діти засвоюють часові позначення, починають правильно їх вживати, беручи за точку відліку уявлення про сьогоднішній день. Однак уявлення про історичні періоди, послідовність подій у часі, тривалість життя людей, існування речей, тощо, ще не сформовані, оскільки вони не мають для розуміння цих уявлень певних еталонів, не можуть опертися на власний досвід. Наочний характер психічних процесів зумовлює специфічні особливості сприймання часу. Наприклад, дошкільник шукає матеріального виразника часу (годинник), упевнений, що якщо стрілки перевести, час зміниться (швидше настане завтра), не усвідомлює, що час не залежить від бажання людей (не розуміє об'єктивності часу).
Тому провідна роль у розвитку сприймання часу належить дорослому, який виокремлює часові відрізки, встановлює їх зв'язок із діяльністю малюка, позначає їх словом, включає у різноманітні життєві ситуації. Виявлено, що при формуванні у дітей дошкільного віку тимчасових уявлень виникають певні складності: дітям важко сприймати окремі частини доби, орієнтуватися в часі, вони можуть спізнюватися на заняття і т.д., причиною яких є особливості сприйняття часу дошкільниками. Незалежно від віку у дітей розвивається «почуття часу», тобто здатність оцінювати часові проміжки та орієнтуватися в часі без допоміжних засобів.
З метою з’ясування рівня сформованості знань дітей дошкільного віку про орієнтування в часі, нами, ще на початку навчального року, були проведені бесіди з дітьми, які дозволили дати характеристику сформованих знань за трьома умовними рівнями [7,с.349].
Завдання 1. «Частини доби»
Мета: визначати рівень знань дітей про назви і послідовність частин доби, уміння правильно використовувати моделі доби.
Матеріал: моделі частин доби.
Методика проведення:
Дитині показують 4 картинки, пропонують розташувати їх у відповідному порядку, відповісти на запитання: Хто зображений на картинці? Коли це буває? Чому ти так думаєш?
(Таблиця 1)
Критерії, показники та рівні сформованості знань дітей
|
Рівні |
Критерії та показники уявлення |
|
Високий
|
Усі завдання дитина виконує безпомилково, самостійно і швидко. Виправляє свою неточність. Пояснення чіткі, правильні, логічно зв’язані. Упевнено користується умовними позначками, знає їх назви. |
|
Середній
|
Дитина називає всі дії дітей, правильно розкладає картинки. Зазнає труднощів у встановленні відповідності кольорових знаків до дій дорослих. Може неправильно називати деякі позначення частин доби під час використання умовних знаків. |
|
Достатній |
Дитина знає частини доби, але плутає їх послідовність, викладаючи матеріал не у певній послідовності. Вимагає постійної допомоги педагога у роботі з моделями частин доби. |
Завдання 2. «Коли це буває?»
Мета: з’ясувати уявлення дітей про часові відношення, назву і послідовність днів тижня, пір року, місяців сезону.
Матеріал: картинки із зображенням трудових дій дорослих (у різні частини доби), набір з 7 кружечків кольору веселки (1x 6 см).
Методика проведення
— Назви частини доби. Скільки частин у добі? Розглянь ці картинки. Скажи, коли це буває?
— Назви по черзі усі дні тижня. Скільки днів у тижні? Склади тиждень з вівторка, користуючись кольоровими кружечками (з середи, понеділка, п’ятниці...) Назви сусідів понеділка, четверга, вівторка.
Вихователь — дитині: «Я почну називати місяць, а ти продовжуй. Назви місяці зими, літа, осені, весни. Скільки всього місяців (у році, сезоні)? Яка пора року іноді може здатися схожою на іншу? Чим — поясни?»
— Скільки сезонів року? Який зараз місяць? Як називаються сусіди цього місяця? В якому місяці у тебе день народження?
(Таблиця 2)
Критерії, показники та рівні сформованості знань дітей
|
Рівні |
Критерії та показники уявлення |
|
Високий
|
Дитина має систему знань, правильно називає усі відрізки часу, може оперувати поняттями, тобто усвідомлено сприймає послідовність часових відношень. Може робити висновки за суб’єктивними показниками, розглядаючи картинки. Розуміє і правильно користується графічною наочністю (кольоровими кружечками як замісниками днів тижня). Пояснення носять характер міркування (на основі аналізу і порівняння ознак сезонів року). Дитина відповідає повними складнопідрядними реченнями. Мовлення граматично правильне. |
|
Середній
|
Дитина має знання про всі часові поняття, правильно називає частини доби, зв’язуючи їх з діяльністю дорослих або дітей; плутає дні тижня, припускається помилок, називаючи місяці, є неточності у визначенні сезонних ознак. Дитина має уявлення про кількість місяців у сезоні року, однак послідовність їх називання вибіркова (наприклад, добре знає і називає літні або зимові місяці). Сезонні ознаки скоріше перелічує, ніж знаходить між ними певний зв’язок, тому пояснення скупі. Чекає допомоги від педагога. |
|
Достатній |
Дитина знає назви частин доби; послідовність днів у тижні запам’ятовує механічно, тільки з понеділка до неділі. Має складності у назві днів у хаотичному порядку; часто перераховує дні тижня, щоб назвати їхніх сусідів. Чекає навідних запитань, пояснюючи зміст картинки. Плутається у визначенні пір року. У дитини недостатній запас уявлень про часові поняття (одиничні, розрізнені). Має труднощі у повідомленні про кількість сезонів або місяців. Знає ознаки сезонних явищ, односкладово (іноді за підказкою вихователя) намагається пояснити зв’язок часових змін. Побудова речення — на рівні з’єднання 2-4 слів |
Завдання 3. «Котра година?»
Мета: перевірити вміння дітей орієнтуватися за годинником, називаючи час із точністю до години, півгодини, чверті години.
Методика проведення:
1. Вихователь пропонує дитині розповісти все, що вона знає про годинник; поставити стрілки так, щоб годинник (модель) показував 05 годин, 08 годин, 10 годин 30 хвилин, 01 годин 30 хвилин, 06 годин 30 хвилин, 09 годин 30 хвилин, 10 годин 15 хвилин, 06 годин 45 хвилин, 20 годин 45 хвилин тощо.
2. Вихователь пропонує дитині показати на годиннику час, коли вона прокидається, йде у дитячий садок, обідає у дитячому садку, повертається додому, дивиться ввечері мультфільми.
(Таблиця 3)
Критерії, показники та рівні сформованості знань дітей
|
Рівні |
Критерії та показники уявлення |
|
Високий
|
Дитина розкриває поняття «годинник», знає назви стрілок і їх призначення, орієнтується у часі у межах години, півгодини, чверті години (за заданою умовою і самостійно). |
|
Середній
|
Дитина знає призначення годинника і стрілок, визначає точний час, але помиляється в називанні півгодини або чверті години. |
|
Достатній |
Дитина знає, що на годинниках є стрілки, правильно показує шлях їх руху, але здебільшого визначає час за допомогою вихователя. Припускається помилок у самостійному визначенні часу за годинником. |
Дані обстеження свідчать про необхідність цілеспрямованої систематичної роботи з розвитку пізнавального інтересу у дітей дошкільного віку по вивченню часових понять. Використовуючи в системі та взаємозв’язку такі наочні засоби навчання, як моделі, вихователь послідовно переходить від простого до складного, від близького до далекого, від конкретного до абстрактного, а отже, забезпечити рух дитини від незнання до знання, від неповного до ґрунтовнішого знання.
Факторами, на основі яких формується відчуття часу, являються:
1. Знання часових еталонів (узагальнення уявлень про них); для того щоб дитина могла зрозуміти про яку часову тривалість їй говорять, чи самостійно визначити часовий інтервал, вона повинна знати міру часу по частинах і навчитися ними користуватися;
2. Переживання часу - відчуття тривалості часових інтервалів. Для цього необхідно організовувати різноманітну діяльність дітей відчути протяжність часу і уявити, що реально можна встигнути зробити за той чи інший його відрізок. В подальшому це послужить основою формування здатності планувати свою діяльність в час, обирати об’єм роботи відповідно відведеному на неї час;
3. Розвиток у дітей уміння оцінювати часові інтервали без годинника; контроль з сторони дорослих допоможе їм удосконалювати адекватність оцінок, отже, він необхідний як підкріплення при виробленні навичок орієнтування в часі.
4. Вміння регулювати і планувати діяльність у часі створює основу для розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність, необхідних дитині при навчанні в школі і у повсякденному житті.
5. Питання, як навчити дитини почуття часу, спочатку може здатися багатьом батькам дуже складним, тому потрібно зацікавлювати дитину, навчати граючись у часовому проміжку.
Формування часових уявлень у дітей дошкільного віку має дуже велике значення для їх подальшого розвитку. Навколишній світ існує у часі. Час, як і простір, є загальною формою існування матерії. З цього випливає, що часові характеристики явищ - їх тривалість, частота, ритм і т. д. універсальні за своєю застосовністю для опису будь-яких природних процесів.
Час не має наочних форм, не підлягає чуттєвого споглядання, тому сприймається дітьми тільки опосередковано, через рух або якусь діяльність, пов'язану з певним часом, або через чергування якихось постійних явищ.
Складно для дітей і розуміння сенсу слів, що позначають часові відношення в силу їх відносного значення. Характер уявлень дітей дошкільного віку про час пов'язаний з розумінням ними властивостей часу, оволодіванням часовими поняттями ( на світанку, в сутінки, опівдні, о півночі, доба, тиждень, місяць, рік), вмінням орієнтуватися в часі доби по природнім явищам, уявленням про причинно-часових залежно ритмічних природних явищ, про тривалість секунди, хвилини та години і умінь визначати час на годиннику, оцінювати часові інтервали.
Сподіваємось, що навчально-методичний посібник «Секрети часу» стане в пригоді багатьом педагогам нашого міста, особливо молодим вихователям – початківцям на перших кроках педагогічної практики. Педагогів майстрів спонукатиме до творчого пошуку, а малечі допоможе все – таки, розкрити «секрети часу».
Актуальність теми безперечна, оскільки сформованості часових уявлень у дітей дошкільного віку створять основу для подальшого розумового розвитку особистості дитини, вплинуть на виховання таких якостей, як організованість, цілеспрямованість, зібраність, вміння планувати свою діяльність і т.д. Ці якості є необхідними умовами для підготовки дітей до школи та дорослого життя.
ОПИС ПОСIБНИКА
Дитина дошкільного віку стрімко пізнає навколишній світ. Розвиток пізнавальної активності малюка безпосередньо пов’язаний із формуванням початкових уявлень, які навчають дитину орієнтуватися в часових відношеннях. Цій ланці присвячений навчально-методичний посібник «Секрети часу», що висвітлює основні аспекти навчанню дітей використовувати модель часу. Посібник складається з двох дисків та чотирьох блоків.
Перший блок «Годинник» формує уявлення про співвідношення одиниць часу, визначає час за допомогою годинника; формує і розвиває у дітей відчуття часу при виконанні різних завдань, доручень, побутових процесів; вчить встановлювати причинно-часові залежності ритмічних природних явищ, між різними явищами в природному та соціальному довкіллі. Спочатку поглиблюють знання про склад доби і конкретизують уявлення про тривалість години. Далі, викликавши інтерес до вимірювання часу і показавши необхідність цього , ознайомлюємо з тривалістю 1 хвилини та 1 секунди. Закріплюючи уявлення про тривалість однохвилинного інтервалу, а пізніше три - та п’ятихвилинного, дітей привчають контролювати час за пісковим годинником у процесі виконання різної за обсягом роботи. У дітей розвивають почуття задоволення від уміння виконувати дії на час. Після цього привчають оцінювати тривалість своєї діяльності, розвивають почуття задоволення від уміння визначати часовий інтервал.
Головна мета нагромадження у дітей досвіду виконання різної за змістом діяльності у відведений час полягає в розвитку у дітей вміння планувати в часі свою діяльність, регулювати темп і ритм роботи залежно від відведеного часу та обсягу роботи.
Другий блок «Дні тижня» формує уявлення дітей про день, усвідомлення послідовності днів тижня; вчить називати поточний день тижня, попередній і наступний з опорою на порядкові числівники (Сьогодні четвертий день тижня — четвер). Ознайомлення дітей з днями тижня пов’язуємо з формуванням знань про тиждень, як міру робочого часочислення. Зосередивши увагу дітей на тому, що люди п’ять днів працюють, а два відпочивають, з’ясовують кількісний склад тижня, який містить 7 діб. Дітям пояснюють, що перший день тижня називається понеділок - день після (по) неділі, другий день - вівторок, третій день - середа, бо це середній день тижня, четвертий - четвер, п’ятий - п’ятниця, шостий - субота від слова «санбат», що означає кінець ділу, сьомий - неділя «не працювати», «без діл». Ознайомлення дітей з днями тижня вже в старшій групі треба пов’язувати з формуванням знання про тиждень, як міру робочого часочислення. Зосередивши увагу дітей на тому, що люди п’ять днів працюють, а два відпочивають, з’ясовують кількісний склад тижня, який містить 7 діб. Дітям пояснюють, що перший день тижня називається понеділок - день після (по) неділі, другий день - вівторок (второй), третій день - середа, бо це середній день тижня, четвертий - четвер, п’ятий - п’ятниця, шостий - субота від слова «санбат», «що означає кінець ділу, сьомий - неділя «не працювати», «без діл». Щодня вранці їх запитують, який сьогодні день тижня. Проводяться з дітьми такі вправи: «Як називається день тижня, що був учора? Що буде завтра? Як називається день тижня, який є наступним за понеділком? середою? п’ятницею? Як називати день тижня, який передує суботі? середі? п’ятниці?». Для кращого і швидкого опанування дітьми назв днів тижня дають деякі поради батькам. Наприклад, вранці, виходячи з дому, слід говорити дитині, який сьогодні день тижня, нагадати, як називається день, який вже минув чи що буде завтра. Обіцяючи що-небудь дитині, треба також називати день тижня: «Ми підемо з тобою до зоопарку в суботу. Сьогодні середа. Через скільки днів буде субота?»
Переліком днів тижня порядковим рахунком їх дітям показують, що коли почати підрахунок часу з понеділка, то тиждень закінчиться в наступний понеділок, якщо ж з четверга, то тоді відповідно він мине в наступний четвер і ін.. після цього використовують роздавальний дидактичний матеріал, а саме: картки з цифрами від 1 до 7. Роздавши по два набори таких цифр кожній дитині, для індивідуального виконання пропонують такі завдання: показати цифру, яка відповідає названому дню тижня, що іде за понеділком; викласти картками один тиждень, починаючи з понеділка, з середи, з четверга; викласти картками два тижні, починаючи з понеділка, з п’ятниці. Щоб усвідомити, як діти усвідомили тиждень як міру числення часу, їм слід запропонувати для розв’язування задачі відповідного змісту, а також загадки для відгадування. З метою дальшого розвитку і удосконалення досвіду часової орієнтації розширюють та поглиблюють логічне знання про час, його характерні особливості, зокрема, його суб’єктивність, тобто неможливість довільно змінити (прискорити чи уповільнити) течію часу, його неперервність та необоротність. З’ясовують з дітьми, що у визначенні числа, дня тижня людині допомагає календар [5,с.94].
Третій блок «Частини доби» знайомить дітей з частинами доби (ранок, день, вечір, ніч); вчить розрізняти за характерними ознаками та називати їх, знайомить з часовими відношеннями (тепер — пізніше, спочатку — потім, учора — завтра) без вимоги використання цих слів у мовленні. Конкретним визначенням часу для дітей являється їх власна діяльність. Тому, навчаючи дітей, насичуємо частини доби конкретними, суттєвими ознаками дитячої діяльності, називаючи відповідний час. Формування у дітей молодшої групи знань про назви частин доби і уміння їх розрізняти розпочинається з організації конкретних спостережень за тим, що роблять вранці дорослі і діти, коли вони прийшли до дитячого садка; якими справами вони зайняті: вдень, увечері. Іншого разу дітям пропонують розповісти, що вони роблять зранку вдома, у дитячому садку; що вони роблять в дитячому садку вдень; що вони роблять вдома ввечері. Конкретним визначенням часу для дітей являється їх власна діяльність. Тому, навчаючи дітей, потрібно насичувати частини доби конкретними, суттєвими ознаками дитячої діяльності, називаючи відповідний час. Серед різноманітних видів діяльності, які щоденно повторюються в режимі дня дитини, є постійні, мають місце дише один раз за добу, у визначений час: це прихід до дитячого садку, зарядка, обід, післяобідній сон и т. д. Є і варіативні види діяльності, що повторюються декілька разів протягом дня, в різні частини доби: гра, умивання, вдягання і роздягання, прогулянка і т. д. Вони також можуть бути використані в якості показників частин доби. Ознайомлення з частинами доби слід почати з бесіди про особистий, конкретний досвід дітей. Вихователь може запитати: «Діти, ви прокидаєтесь вдома, коли мама скаже, що вже пора вставати, вже ранок! Що ви робите зранку? Коли ви приходите до дитячого садочку? Що ви робите в дитячому садку?» В кінці бесіди педагог узагальнює: «В дитячому садку ви кожен день робите гімнастику, снідаєте. Потім проводиться заняття. Все це відбувається зранку. Зараз ранок, і ми займаємося». Такі бесіди проводяться на заняттях з математики, при цьому особлива увага приділяється вправи дітям в правильному визначенні словами частин доби. В буденному житті важливо вправляти дітей в використанні назв частин доби, в співвідношенні з визначеним часом доби. Щоб діти швидше навчилися користуватися словами «ранок», «вечір». «ніч», батькам радять частіше користуватися цим словами та спонукати до цього дітей: «Я прийду за тобою увечері. Пройде ніч і вранці ми з тобою підемо в ляльковий театр. Коли ти покладеш свою ляльку спати? Коли ти з ведмедиком підеш на прогулянку?» Знання дітей про частини доби в середній групі спочатку в повсякденному житті уточнюється за допомогою таких вправ-запитань: «Що настає після ночі? Після вечора? Коли сонечко сходить? А коли заходить?». Далі знання про частини доби трохи розширюються і поглиблюються завдяки з’ясуванню з дітьми того, що роблять дорослі вранці, вдень, увечері. В середній групі потрібно закріпити у дітей уміння називати частини доби, поглибити і розширити їх уявлення про ці відрізки часу, постійно звертати увагу на різноманітні явища, що характерні для кожної частини доби. Тут вже можна показати не тільки, що відбувається і чим займаються вранці, днем, ввечері та вночі не лише діти, а і дорослі. З цією метою можна використовувати картинки з більш широким змістом: школярі вранці йдуть в школу, салют на фоні вечірнього міста, люди виходять вечором з театру і т. д. Розглядаються і серії картинок, на яких зображено все, що трапляється, наприклад, ввечері: діти виходять з дитячого садочка, грають вдома, спостерігають вечірню вулицю з балкону, бабуся читає книжку дитині, що лежить у ліжку.
Корисно запропонувати самим дітям з набору вибрати всі картинки, на яких зображено те, що відбувається днем. Показ різноманітної діяльності, що характерна для кожної з частин доби, може здійснюватися і за допомогою гри. Це ігри-подорожі ранком, днем, вечором та вночі. Почати гру можна словами : «Ми з вами неначе підемо на прогулянку по вулиці вранці і в час нашої подорожі будемо дивитися хто, що робить. Ми вийшли з будинку і побачили чисті, политі водою поляни. Хто це рано вранці прибрав вулиці?» В ході таких ігор діти закріплюють навичку в визначенні частин доби, вільного включення в мову їх назв. Закріплення знань про частини доби проводиться з використанням картинок, на яких зображено те, що самі діти роблять вранці, увечері. Діти розглядають кожну картинку, розповідають, що на ній відбувається кожна зображена подія. Пізніше вихователь у таких спосіб закріплює з дітьми знання про те, яку роботу виконують дорослі в ці періоди доби. Після того як діти навчаться визначати частини доби по різноманітній діяльності, їх увагу слід зосередити на об’єктивних показниках, що символізують час (положення сонця, ступінь освітлення землі, колір неба та ін.). З цією метою потрібно організовувати на прогулянка зі спостереження за цими явищами. Оскільки схід та захід сонця в умовах міста важко побачити, а сірий колір неба часто зберігається тривало, можна використовувати карточки з зображеннями кольору неба і положенням сонця в різні частини доби. На першій карточці зображено ранок: голубе небо, знизу помітна частина сонячного круга з розбіжними промінцями світло-жовтого кольору. На другий - день: світло блакитно-жовте небо, в верхній частині яскраво-жовтий круг сонця. Третя - вечір: сіре небо, в нижній частині яскраво-помаранчевий круг сонця без проміння. Четверта - ніч: чорне небо з місяцем та зірками. Всі чотири карточки слід показувати дітям одночасно і розглядати чим вони відрізняються. Вихователь задає питання : «Коли це відбувається?». За тим в іграх з дітьми показує картинки з зображенням характерної діяльності і вияснює, що спільного в них: який колір неба, де знаходиться сонце та ін. На основі всіх цих ознак робить висновок про зображений час.
На наступних заняттях до кожної картинки потрібно прикріпити відповідний по кольору квадратик: для ранку - блакитний, для дня - жовтий, для вечора - сірий, для ночі - чорний. Кольоровий символ повинен даватися як умовний знак, тоді діти легше сприймають його в якості носія певної інформації. Коли діти виразно засвоять назви частин доби: навчаться визначати по характерній діяльності і об’єктивним показникам і правильно називати кожну з них, запам’ятають відповідні їм кольорові знаки, можна приступити до уточнення знань про послідовність частин доби. В кінці року , коли у дітей сформовані знання про частини доби, цілеспрямовано розкрити значення слова доба. Необхідно допомогти дітям усвідомити, що день, вечір, ніч, ранок - це частини цілого - доби, що відлік послідовності частин доби можна проводити, починаючи з любого з них [5,с.94].
Четвертий блок «Пори року» вчить розрізняти пори року за характерними ознаками, їх послідовність, тривалість; допомагає вправляти у називанні поточного місяця, попереднього і наступного; вчити розуміти календарні міри часу (тиждень, місяць, рік): у тижні — 7 діб, у місяці — 4 тижні, 12 місяців складають 1 рік, у році — 4 сезони, в кожному — по 3 місяці; вправляти дітей у вивченні назв місяців, їх послідовності, характерних ознак кожного, розумінні сезонних змін — рання-пізня весна, рання-пізня осінь,середина літа, зима; розумінні та використанні поняття міжсезоння. За допомогою посібника діти краще зрозуміють склад року (чотири сезони, 12 місяців), співвідношення між роком, порами року та місяцями, підкреслять, що календарно рік починається взимку місяцем січнем (другим місяцем зими), закінчується теж взимку, місяцем груднем, який «рік кінчає, а який починає». Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відношень в постійно повторюваних явищ життя і діяльності. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистісного досвіду. Через це дітей знайомимо з такими інтервалами часу, якими можна виміряти і визначити тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності. Робота з формування у дошкільників вміння орієнтуватися у часі проводиться в ряді занять в кожній віковій групі і займає вона, як правило, порівняно невелику частину заняття. Матеріал дається з поступовим ускладненням. Ускладнюються не тільки завдання, а й методи і прийоми навчання.
В Освітній програмі для дітей від 2 до 7 років «Дитина», у підрозділі «Дитина в сенсорно – пізнавальному просторі», матеріал з орієнтування в часі виділено з другої молодшої групи (Додаток 3). Завданням та змістом педагогічної роботи цього віку становить продовжувати знайомити з частинами доби (ранок, день, вечір, ніч); вчити розрізняти пори року за характерними ознаками та називати їх; знайомити з часовими відношеннями (тепер — пізніше, спочатку — потім, учора — завтра) без вимоги використання цих слів у мовленні; середньої групи — продовжувати формувати уявлення частини доби (ранок, день, вечір, ніч), часові відношення (тепер — пізніше, спочатку — потім, учора — завтра), засвоювати відношення швидше — повільніше; продовжувати вчити розрізняти пори року з характерними ознаками; старшої групи — продовжувати формувати уявлення про день, усвідомлення послідовності днів тижня; вчити називати поточний день тижня, попередній і наступний з опорою на порядкові числівники (Сьогодні четвертий день тижня — четвер); учити розрізняти пори року, їх послідовність, тривалість; вправити у називанні поточного місяця, попереднього і наступного; навчити та користуватися різними видами календарів та годинників; формувати і розвивати у дітей відчуття часу при виконанні різних завдань, доручень, побутових процесів; учити розуміти календарні міри часу (тиждень, місяць, рік): у тижні — 7 діб, у місяці — 4 тижні, 12 місяців складають 1 рік, у році — 4 сезони, в кожному — по 3 місяці; вправляти дітей у вивченні назв місяців, їх послідовності, характерних ознак кожного, розумінні сезонних змін — рання-пізня весна, рання-пізня осінь,середина літа, зима; розумінні та використанні поняття міжсезоння; учити орієнтуватися у часі за допомогою годинника; формувати і розвивати у дітей відчуття часу при виконанні різних завдань, доручень, побутових процесів; учити встановлювати причинно-часові залежності ритмічних природних явищ, між різними явищами в природному та соціальному довкіллі [3,с.304].
Зрозуміло, що успішна реалізація цих завдань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи. Роботу передусім слід починати з розширення і поглиблення чуттєвої основи у повсякденному житті. Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності певних подій, а також плинності часу, увагу дітей слід зосереджувати на їхніх власних відчуттях під час виконання ними певних рухів і дій, на сприйняття звуків, рухів і дій інших об’єктів в їхньому ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку. На основі спостережень далі застосовуються такі методи, як зіставлення і оцінка часових інтервалів у загально визначеній формі за певним заповненням їх різними рухами чи подіями, використовуючи прийом порівняння а також локалізацію рухів і подій у часі. Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному житті, проводилися комплексні, інтегровані заняття «Час навколо нас», «Годинник того не підведе, хто час цінує», «Календарик - дошколярик», «Секрети часу» (Додаток 1) з метою закріплення знань про часові поняття; розширення уявлень про годинник (види, призначення, користування) та одиниці часу; формування та розвиток відчуття часу; виховання прагнення не марнувати власний час, а раціонально використовувати його.
Додатково, разом із бесідами, вправлянням у визначенні логічно пов’язаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні нетривалих практичних завдань проводилися різноманітні узагальнюючі дидактичні ігри та вправи. Такі, як «Коли це ти робиш?», «Лото», «Придумай речення на слово, що означає час», «Коли?», «Мій день», «Моя доба», «Дні тижня – шикуйся!», «Який день тижня сьогодні, наступний, попередній», «Пори року», «Коли це буває?», «Парні картинки», «Електронний годинник», «Визнач ручками час» (Додаток 2) з метою закріплення знань дітей про частини доби, їх послідовність; формування у дітей уявлень про час, ознаки частин доби, пір року, відомостей про послідовність днів тижня, вдосконалення вміння і навичок трудової діяльності, користування знаряддями та матеріалами праці.
Сьогодення потребує змін у розвитку дошкільників. І забезпечити пізнавальний, інтелектуальний, особистісний розвиток кожної дитини можливо у правильній співпраці педагогів з батьками. Бесіди, консультації «Учіть дітей правильно працювати», «Як провести вихідні дні?», «Як навчити дитину часу?», «Як навчити дитину розуміти час за годинником?», «Десять золотих правил для батьків», корисні рекомендації та поради батькам, анкетування (Додаток 4). У щоденному спілкуванні вправляти дитину у називанні днів тижня, співвідносячи їх назви з порядковими числівниками; пропонувати дітям логічні задачі: Чи зміниться кількість днів у тижні, якщо першим днем тижня назвуть неділю? Мама сказала Сашкові у середу, що вони їдуть до бабусі післязавтра. В який день тижня Сашко зустрінеться з бабусею? Радимо ознайомити дітей з різними видами годинників, їх спільними і відмінними ознаками, вправляти їх в орієнтуванні у часі за годинником, розвивати відчуття часу. Рекомендуємо використовувати твори художньої літератури, продовжувати складати разом з дитиною невеличкі віршовані текст, загадки, жарти. Спробуйте разом з дитиною скласти казку про час. Вживайте терміни, що означають часові поняття (день, ніч, зараз, потім, сьогодні, завтра, на цьому тижні, весною, влітку, на Новий рік), уточнюючи власні дії та дії дітей у різні проміжки часу: через десять хвилин будемо збиратися на прогулянку; через годину прийде мама; зараз сонячно; вранці було хмарно, завтра ми підемо на екскурсію. Радимо поєднувати методи і прийоми формування логіко-математичних уявлень з метою активізації всіх видів чуттєвого сприймання матеріалу математичного змісту й тим самим підтримувати активний інтерес до занять математикою.
В авторському посібнику широко застосовується моделювання, ситуації проблемно – пошукового характеру, «гімнастика для розуму», підібрано художньо – літературний матеріал «Літературна скарбниця часу»: вірші, загадки, прислів’я та приказки, оповідання, казки (Додаток 5). Представлені в ігрових комплексах навчальні завдання відповідають інтересу і власному досвіду дітей, доводять успішність розвитку пізнавальних та математичних здібностей дошкільників [4,с.352].
Пріоритетне завдання педагога упередити у дітей байдужість та емоційну глухоту до мистецтва живопису; знайомити дітей з картинами різних жанрів (пейзаж,натюрморт,портрет); формувати уявлення про жанри живопису; вчити вирізняти засоби виразності: колір, колорит, композицію, перспективу; навчати дітей елементарному мистецькому аналізу творів живопису; давати доступні їм відомості про художників; розвивати креативність мислення, стимулювання бажання самостійно сприймати та невимушено, вільно, нешаблонно оцінювати твори мистецтва; навчати дітей чуттєвому сприйманню; стимулювати осмислення дітьми художнього образу, виявленням якого є естетичні судження; формувати естетичне ставлення до творів живопису зокрема та до мистецтва в цілому. Пропонуємо перелік картин для дітей старшого дошкільного віку: натюрморт: К.Білокур «Сніданок»; пейзаж: С.Жуковський «Осінь. Веранда »; В.Ван Гог «Осінній пейзаж з чотирма деревами»; О.Шовкуненко «Золота осінь»; С.Шишко «Дніпро восени», «Ранок у лісі», «Весна», «Зима»; М. Глущенко «Морозний день», «Весна в Карпатах»; І.Грабар «Лютнева блакить»; А.Куїнджі «Рання весна», «Вечір на Україні», «Місячна ніч над Дніпром»; П.Суходольський «Весняний пейзаж із заходом сонця». (Додаток 6) [3,с.304]..
Навчально-методичний посібник «Секрети часу» містить цікавий практичний матеріал, що безпосередньо стосується навчанню дітей часових відношень і відповідає основним вимогам Освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина». Він пропонує застосовувати різні форми та методи роботи з дошкільниками: дидактичні та логічні ігри , опрацювання віршованого матеріалу, ігрові завдання з картками відповідно кожному блоку, що допоможе скорішому засвоєнню часових понять. Вчить застосовувати прийоми виявлення відношень і закономірностей між предметами та явищами у повсякденному житті.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Базовий компонент дошкільної освіти. – К., 1999. – с.67
- Коментар до базового компонента дошкільної освіти в Україні.
- Освітня програма для дітей від 2 до 7 років «Дитина» /наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк; авт.: кол. Г.В. Бєленька, О.Л. Богініч, Н.І. Богданець - Білоскаленко [та ін.]; наук.ред.: Г.В. Бєленька, М.А. Машовець; Мін. осв. і науки України, Київ. ун-т ім.Б.Грінченка. – К.: Київ. ун-т ім. Б.Грінченка, 2016. – 304.
- Методичні рекомендації до Освітньої програми для дітей від двох до семи років «Дитина»/наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк; авт.: кол. Г.В. Бєленька, О.Л. Богініч, В.М. Вертугіна та ін. – К.: Київ. ун-т ім. Б.Грінченка, 2016. – 352.
- Щербакова І.Є. Методика навчання математики в дитячому садку. - М., Академія, 2000.
- Рихтерман Т.Д. Формирование представлений о времени у детей дошкольного возраста. - М., 1982.
- Позднякова В.В. Розвиток логіко-математичної компетентності дітей дошкільного віку – Х.: Вид. група «Основа», 2011.
