Офіційний сайт
дошкільного навчального закладу №6
"Шоколадка"

Чому пори року змінюють одна одну

Колись дуже давно жили чотири сестри: Зима, Весна, Літо й Осінь. Хоч і були вони рідними, але між ними часто виникала суперечка про те, хто має царювати на землі, хто з них більше подобається людям і яка пора року потрібніша. Скільки вони не сперечалися, ніяк не могли дійти згоди. Кожна сестра вважала, що вона найкраща й найважливіша.

І тоді вони вирішили звернутися за порадою до звірів і птахів.

Довго радилися звірі і птахи, і нарешті вирішили обрати літо. За ласкаве сонечко, теплі дощі й прохолодний вітерець, що дарує Літо всім лісовим жителям. Сестри Літа дуже засмутилися, дізнавшись про це.

-        Це нечесно, несправедливо, а нам що робити?! – в один голос закричали вони. І знову почалася суперечка.

Отут з гілки на землю злетіла Мудра Сова й сказала:

-        Годі сперечатися. Ви ж рідні сестрички. Ви всі рівні між собою й  маєте ділити всі нарівно. Тоді нікому з вас не буде образливо.

-        Що ти  маєш на увазі? – запитали сестри в Мудрої Сови.

-        Рік довгий – цілих дванадцять місяців. Ось і розділіть його нарівно. Кожна з вас може узяти собі по три місяці. Так буде справедливо. До того ж, кожна пора року хороша по своєму, - відповіла сова.

Звірі і птахи погодилися з нею.

Відтоді сестри ніколи не сварилися, тому що кожна з них господарює на землі тільки у свій час.

Запитання для дітей

  • Чому сперечалися рідні сестри?

  • До кого сестри звернулися за порадою?

  • Яку пору року обрали звірі й птахи?

  • Хто допоміг сестрам розв’язати суперечку?

  • Яка пора року подобається тобі?

 

До нас у гості завітала Зимонька-зима!

* * * Вірші про зимоньку

Воронько П.
Першій сніг

Голуби злетілися біленьки,
Мабуть хтось їм хліба накришив, -
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.
Не спурхне сніжок цей голубами,
Як весінне сонце припече,
Він струмком зів'ється між горбами
І в далеке море утече.

* * *

Бичко В.
Зима

Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.
Льодком тоненьким скована,
Спинилася ріка.
Повита тихим сном вона,
Весняних днів чека.
І ліс дріма. Безлистною
Верхівкою поник.
Над ним пісні висвистує
Лиш вітер-сніговик.

* * *

Бойко Г.
Я лечу

Я лечу, лечу, лечу -
Накатаюсь досхочу.
Все униз, униз, униз,
Мимо сосен і беріз.
Мимо сосен і беріз -
На галяві зупинивсь.
Я веду, веду, веду
Саночки на поводу -
Бо з гори санчата мчать,
А на гору не хотять.

* * *

Вінграновський М.
Лягла зима, і білі солов’ї…

Лягла зима, і білі солов’ї
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба як стояли.

Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоко,

Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов'ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений, цілував
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.

Що я з тобою ще одні сніги
Зимує на щасті, як на листі.
Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.
І пам'ять наша - мак в колисці.

* * *

Вінграновський М.
Новорічна колискова

Сніг приліг на землю льольо,
Притуливсь до тебе я,
І гойднулась біля болю
Новорічна ніч твоя...
Йди додому, старший болю,
І малому накажи:
Не дивиться нам ніколи
По той бік, де ніч лежить.

Може бути, що й не буде
Того щастячка і нам,
Але тепло пахне грудень
Молодим своїм снігам...

Ти б сказала: не змерзає
Ні мороз, ні заячня,
І душа твоя не знає,
Де твоя, а де моя...

Спи і слухай: вітер шаста
То в діброви, то з дібров...
З Новим роком, з новим щастям
Вас, гіркото, вас, любов!

* * *

Вінграновський М.
Заходить сонце. Сніг іде…

Заходить сонце. Сніг іде,
І серце на ніч місце мостить,
І на ніч сон йому іде
Через мости та через мости.
Лягають спати горобці
Із горобчихами та дітьми,
Вухами вкутались зайці,
Нема і їм де сну подіти.
Дрімає вітру срібна дуда,
І дика груша в сні дичить.
Лиш не ляга моя приблуда,
Лиманом з поля ідучи.
Вона не ляже, не приляже,
Оця приблудонька моя:
Свій босий слід снігами в'яже
І в шиби голову схиля.
її ніхто не бачить в очі,
їй сніг невидимість жене,
А змерзлі сльози опівночі
Лице ховають крижане.
В Холодній Балці, в білій піні
Вона іде й співа з ночей.
Намерзло льоду в її пісні
І снігу в пісні - до плечей!
Наморосило в ній туманів
І одинота-одина
У ній одніє й на світанні,
І тільки щастя їй нема...
В Холодній Балці сон-незбуда
Усе на світі оточив...
Лиш не ляга моя приблуда,
З лиману в поле ідучи.

* * *

Воронько П.
Гра у сніжки

Із доріжки до доріжки
Полетіли влучні сніжки,
І почався білий бій,
Закрутився у сувій.
Закрутився, покотився.
Під горою зупинився.
Зверху сніг і знизу сніг,
І ніхто узнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!

* * *

Глібов Л.
Зимова пісенька

Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком!
Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком,
Бабу здоровенную,
Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії -
Буде, як мара!
День і ніч стоятиме
З нашого двора.
Гляне ясне сонечко
В весняне віконечко -
Бабу припече,
Де й мороз той дінеться,
Геть від баби кинеться,
З ляку утече!

* * *

Забашта Л.
Зимонька

Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум'яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь ковзанки
В нашому дворі.

* * *

Забіла Н.
Зимові пісеньки

1. Зима
Одягліїся люди в шуби,
натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
миші в норах у землі.
Сплять ведмеді в теплих лігвах,
сосни в інею застигли.
І під кригою на дні
сплять у річці окуні.
А під снігом в підземеллі,
в земляній м якій постелі,
де немає світла дня,
причаїлося зерня.
Там не холодно зернинці -
спить вона, мов на перинці,
й тихо снить хороші сни
про веселі дні весни.

2. В лісі
Метелиця-хурделиця
замела лісок.
Як біла ковдра, стелиться
під соснами сніжок.
Стрибають прудко білочки
по соснах угорі.
Напутрились на гілочках
поважні снігурі.
Зайчата стали білими, -
ну зовсім наче сніг! -
щоб в лісі не зуміли ми
відшукувати їх.

3. Зайчикова ялинка
- Де ти бігав, зайчику?
- В темному ліску.
Там знайшов ялиночку,
гарну отаку!
Я ж оту ялиночку
вирубав та взяв
і собі за плеченьки
міцно прив язав.
Тільки в путь-доріженьку
рушив, поспішив,
як до мене зайчики -
плиг із-за кущів.
- Ой, куди ж це, братику,
ти зібрався йти?
Чи не хочеш з нами ти
танці повести?
- Ні, не можу, братики,
прошу, не держіть.
Віднести ялиночку
краще поможіть.
Бо давно вже діточки
ждуть у дитсадку
на рясну ялиночку,
гарну отаку!
От коли вквітчаємо
ми її як слід
та засяють вогники
між зелених віт, -
тут почнуться радощі
для малих діток:
разом з ними зайчики
підуть у танок!

4. Пісенька
У нас сьогодні весело
в дитячому садку:
ялиночку принесено,
поставлено в кутку!
Так гарно-гарно прибрано
ялиночку у нас
і блискітками срібними,
і безліччю прикрас.
Ялиночко, красунечко!
Ліхтарики блищать,
хороші подаруночки
під вітами лежать.
А ми в долоні плещемо,
співаємо пісень.
Нам дуже, дуже весело
в такий веселий день!

* * *

Забіла Н.
Перша ялинка

Пригадай, Мариночко,
Дівчинко мала, -
Отака ж ялиночка
І торік була.
Волохаті гілочки,
Зелені голки,
На вершечку - зірочка,
На гілках - цяцьки.
Зайчики, ведмедики,
Човник, паровоз,
У самій середині -
Сивий Дід Мороз.
Що Маринці хочеться?
Може, літака?
Може, ти в нас льотчиця
Будеш отака?
Чи трамвай малесенький
Зняти з гілочок?
В ньому буде весело
Покатать ляльок.
А мала Мариночка
Дивиться й мовчить:
Що то за ялиночка?
Чом вона блищить?
Бо мала не згадує,
Що було торік, -
Бо малій Мариночці
Тільки другий рік!
Їй не треба човника,
Нащо їй трамвай?
Тягнеться до вогника
І лепече: «Дай!».

* * * Українські колядки та щедрівки до Різдва

Різдво в Україні завжди було прийнято зустрічати особливим чином, дотримуючись безліч традицій. А найулюбленіша традициiя на Рiздвянi свята у діточок – це співати колядки та щедрiвки i отримувати за них подарунки.

Вивчайте українські колядки та щедрівки  та співайте їх разом з малечею!

Добрий вечір тобі, пане Господарю!

Добрий вечір тобі, пане Господарю:
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами:
Радуйся,
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці:
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники
В гості: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Ой перший же празник – то Різдво
Христове: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А другий же празник – Василя
Святого: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А третій же празник – Святе
Водохреще: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А що перший празник зішел тобі
Втіху:радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А що другий празник зішле тобі
Щастя: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А що третій празник зішле всім нам
Долю: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.

З Різдвом Христовим! (Й. Стуцюк)

Хай за вікном хуртеча злиться,
А нам співати і радіти.
Горить ялинка у світлиці –
З Різдвом Христовим, любі діти!

Дніпро обняв дзвінкі Карпати,
А в хаті вже кутя і сіно.
Дозвольте заколядувати:
- З Різдвом Христовим, Україно!

Маленький Ісусик

Маленький Ісусик не спить, не дрімає,
Своїми рученятами весь світ обіймає.
І вашу хатину, і вашу родину,
І всю Україну – Христос ся рождає!

Я маленький пастушок

Я маленький пастушок
Загорнувся в кожушок
На скрипочку граю,
Вас усіх вітаю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте –
Яблучка, горішки
Дітям для потішки.

Сію, сію, посіваю

Сію, сію, засіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На той новий рік,
Щоб вродило краще,
Ніж торік!

Колядник (О.Кобець)

Під ногами сніг рипучий,
Вітер стріхи обміта:
Нині день ясний, блискучий –
День Народження Христа!

Колядка (Н. Мудрик- Мриц)

Ой ішла Колядка
Вулицями в місті,
У стічках сріблястих,
В світлому намисті.
Іскорки веселі
На сніг розсипала,
„Божий син родився!” –
Усіх сповіщала.

Сію, сію, засіваю

Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Щоб діти всі здорові,
Їли кашу всі готові,
Щоб вам була з них потіха.
А нам грошей з півміха!

Коляда українських діточок

Ой, Ісусе любий, кращий, як ті квіти,
Пригорни до себе нині українські діти.
Щоби були добрі, щоби були щасні,
І розумні, і здорові, мов ті квіти красні.
Ти, Дитино Божа, на пахучім сіні,
Дай нам щастя й кращу долю рідній Україні.

Колядка

У Вифлеємі –
В стайні на сіні –
Христос родився
Всім на спасіння!
Люди, радійте,
Христа вітайте,
Божому сину
Славу віддайте!
Слава на небі
Богу Святому,
На землі спокій
Роду людському!

Щедрівонька щедрувала

Щедрівонька щедрувала,
під віконце підбігала,
Що ти, тітко, напекла,
Винось нам до вікна.
Що ти, дядьку, нам напік,
Винось нам аж на тік.
Мати казала, щоб дали сала,
Батько сварився, щоб не барився.

Сієм, вієм, посіваєм

Сієм, вієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм
На щастя, на здоров’я
На Новий рік!
Щоб вам вродило краще, ніж торік.
Коноплі під стелю,
А льон до коліна,
Щоб вам, господарі,
Голова не боліла !

Щедрик-ведрик

Щедрик-ведрик, дайте вареник,
Грудочку кашки, кільце ковбаски.
А як каші не дасте, м Візьму вола за ріжок,
Поведу на торжок,
Куплю собі пиріжок.
Дайте коляду,
Бо вам хату завалю.
Дайте книш,
Бо напущу вам в хату миш.
Дайте пиріг,
Бо потягну хату за ріг.

Щастя, здоров’я господарю бажаємо

Щастя, здоров’я господарю бажаємо.
Щедрий вечір, хато-світлице,
Сійся-родися, житечко, пшениця!
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю.


* * * Загадки про зиму

* * *
Біла скатертина всю землю вкрила.
(Сніг)

* * *
Без рук, без голови, а вікна малює.
(Мороз)

* * *
Білий як пір’їна, холодний як крижина.
(Сніг)

* * *
Біла морква зимою росте.
(Бурулька)

* * *
Що то за гість, що тепло їсть?
(Мороз)

* * *
Плету хлівець на четверо овець,
А на п’яту окремо.
(Рукавичка)

* * *
Влітку відпочивають,
Взимку дітей катають.
(Санчата)

* * *
Зірка сніжно біла на рукав мені злетіла,
Поки ніс її сюди, стала краплею води.
(Сніг)

* * *
Без пилки, без сокири,
А мости будує.
(Мороз)

* * *
Впаде з неба – не розіб’ється,
Впаде в воду – розпливеться.
(Сніг)

* * *
Лід на річках, сніг на полях,
Віхола гуляє – коли це буває?
(Взимку)

* * *
Узимку під ногами лежить,
А влітку його не знайдеш.
(Сніг)

* * *
Що це за птиця,
Що сонця боїться?
(Сніжинка)

* * *
У нас зимою білим цвітом сад розцвів,
Неначе літом.
(Іній)

* * *
Народився восени, навесні вмираю,
Узимку своїм тілом землю зігріваю.
(Сніг)

* * *
Хоча сам не біжить,
А стояти не велить.
(Мороз)

* * *
Дерев’яні коні по снігу йдуть,
А в сніг не провалюються.
(Лижі)

* * *
Ой, немає їм ціни!
По льоду біжать вони –
Швидконогі…
(Ковзани)

* * *
Біле, а не цукор,
М’яке, а не вата,
Без ніг, а йде.
(Сніг)

* * *
Їхала пані в білому вбранні,
Як посипалось убрання –
Всю землю вкрило.
(Зима)

* * *
Махнула птиця крилом
І покрила весь світ
Білим килимом.
(Зима)

* * *
Я падаю на ваші хати.
Я білий-білий, волохатий.
Я прилипаю вам до ніг
І називаюсь просто…
(Сніг)

* * *
Лід на річках, тиша в лісах,
Віхола гуляє, снігом поле вкриває.
Хто скаже, хто знає,
Коли це буває?
(Зимою)

* * *
Коли падаю я з неба,
Люди кажуть: «Так і треба».
Восени тоді вважай —
Буде добрий урожай.
(Сніг)



"ОСІНЬ ЧАРІВНИЦЯ ЗНОВ ДО НАС ПРИЙШЛА"

*** ВІРШІ ПРО ОСІНЬ

ОСІНЬ

Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.

Вітром  двері відчинила:
- Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
- Через рік мене чекайте!
Л. Новикова


ЧАКЛУНКА
Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!

Н. Замрія


ОСІНЬ
Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!


ОСІНЬ

Ніби притомилося сонечко привітне:
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі курличуть: летимо у вирій.
Пропливає осінь на хмарині синій.


КОРОЛЕВА ОСІНЬ
Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.
Н. Замрія


ЛІСОМ ОСІНЬ ПОХОДИЛА

Лісом осінь походила —
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.
Г. Шевчук


ЛІСОВА КОЛИСКА

Стежка, озеро, стіжок –
Все у падолисті,
І в гніздечку для пташок
Задрімав сухий листок,
Наче у колисці.
В. Скомаровський


ОСІННІЙ ПАРК
Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.

На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.

Таких фарб немає
Влітку, ні зимою.
Недаремно осінь
Зветься золотою.
О. Війтик-Ющук


КАШТАНОПАД
Ось червоний
Впав листок,
А за ним
Каштанчик – скок!
Жовтий лист
На землю ліг,
Слідом знов
Каштанчик – плиг!
День за днем
Таке підряд –
Падолист,
Каштанопад.
Г. Маніва


ОСІНЬ
… Осінь на узліссі
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.

Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.

Утішає ясен:
- Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.
П. Осадчук


ШЕПІТ, ШЕЛЕСТ, ШЕРЕХ ЛИСТЯ
Шепіт, шелест, шерех листя...
Ходить осінь золотиста,
Жовтокоса, багряниста,
З тихим шумом падолисту.

Шелест, шурхіт по діброві...
Стиха осінь колискові
Шепче нам про неба просинь.
Шепче осінь. Шепче осінь...
Т. Корольова


ДОЩОВА ОСІНЬ
Водить осінь хороводи
То із листя, то з дощів.
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.

Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.

Та вернулися тумани,
Задощило в небесах,-
І ми знову у пошані,
Знов нас носять на руках».

І прийшли тоді до згоди
Парасолі і плащі,
Що найбільша насолода –
Це коли ідуть дощі.

А.Качан


ОСІННІ ТАНЦІ
Вітер взяв сопілку в руки:
— Ду-ду-ду!
Хто зі мною потанцює
У саду?
Захиталися жоржини:
— Може, й ми!
Тільки ти нас над землею підійми!
— Шкода часу,— вітер каже,—
Підіймать!
Видно, вам не доведеться танцювать!
Тут як зірвуться листочки із дубка,
Із вербички, із берези,
Із кленка,— хто червоний, хто жовтавий,
Хто рудий, а хто трішечки зелений —
Молодий.
Як закрутяться у танці
Угорі! І низенько над землею,
У дворі. Вітер кинувся за ними:
— Ой, ду-ду!
От хто вміє танцювати
до ладу!
К. Перелісна


ДАРИ  ОСЕНІ
Восени врожай збирають
На городах і в садках.
Груші, яблука звисають
На тонесеньких гілках.

В лісі білочка руденька
Під пеньком знайшла грибок.
Ухопила — та хутенько
Заховала в теремок.
Г. Шевчук


ЩО НА СПИНЦІ В ЇЖАЧКА?
Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Він несе на спинці
Золотий листок.

Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.
Г. Усач

***ЗАГАДКИ ПРО ОСІНЬ

* * *
Коли це буває,
Що клен запалає?
А прихопив морозець
Та повіяв вітерець,
Весь вогонь на землю впав,
Зовсім клен без листя став.
(Восени)

* * * 
У садах, лісах блукає,
В жовті шати одягає,
Золотисту стелить постіль – 
Жде сестрицю білу в гості.
(Осінь)

* * * 
Прийшла дівчина до хати,
Узялась хазяйнувати:
Вправно скриню відімкнула,
В жовту свитку ліс вдягнула.
(Осінь)

* * *
Чарівник прийшов у ліс,
Фарби, пензлика приніс.
У діброві та садочку
стали жовтими листочки.
(Жовтень)

* * * 
Невидимка ходить в гаї,
Все дерева роздягає.
Хто вона?
(Осінь)

* * *
Розкажіть, діти, хто те добре знає,
Яке коротке літо восени буває?
(Бабине літо)

* * * 
Жовте листячко летить,
Під ногами шелестить
Сонце вже не припікає
І коли це все буває?
(Восени)

* * * 
Виснуть хмари низько-низько,
Опустили пасма-коси.
Всюди мокро, всюди слизько – 
Ходить нашим краєм…
(Осінь)

* * * 
Огляда суворо скоса
Степ, ліс, села і міста;
Розпустила сиві коси,
А їх буря запліта.
(Осінь)

* * *
Прохолодно. Жовкне листя.
Горобина у намисті.
Птах у вирій відлітає.
В яку пору це буває?
(Восени)

* * * 
В жовте лист пофарбувала,
Урожай с полів зібрала.
Золотила вербам коси
Чарівна цариця - …
(Осінь)

* * * 
Дрібненький дощик сумно плаче,
І листячко жовтогаряче
З дерев поволі опадає.
Яка пора це наступає?
(Осінь)

* * * 
Ясне сонце не гріє,  холодок повіва,
Засихає, жовтіє на узліссі трава,
Небо втратило просинь – 
Наближається ..
(Осінь)

* * * 
Листя жовте облетіло, 
Парки та сади укрило. 
Та поглянь на гілочки, 
Що горять, немов свічки... 
Восени зачервоніла 
Рясно-рясно...
(Горобина)

***ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ'Я

  • Осінь іде, а за собою дощі веде.
  • Весна красна квітами, а осінь — плодами.
  • Курчат восени лічать.
  • Осінь усьому рахунок веде.
  • Восени — багач, а навесні — прохач.
  • Восени і горобець багатий.
  • Осінь каже: «Берися, бо як зима прийде, хоч і схочеш узяти, то не візьмеш».
  • Осінь збирає, а весна з'їдає.
  • Осінь сумна, а весело жити.
  • Осінь на строкатому коні їздить.
  • У доброго хазяїна восени й соломина не пропаде.
  • Усякому літові кінець, а осені початок.
  • Хвали літо, коли осінь прийде.
  • Весною горшки порожніють, а восени – повніють.
  • В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає, поливає.

Прислів’я та приказки про Вересень

  • Вересень весіллями багатий.
  • Садок у вересні, що кожух у січні.
  • Верещить вересень, що вже осінь.
  • Як вересніє, до й дощик сіє.
  • Весна каже — уроджу, а осінь каже — я ще погляджу.

Прислів’я та приказки про Жовтень

  • Жовтень ходить по краю та й виганяє пташок з раю.
  • Вересень пахне яблуками, а жовтень — капустою.
  • У жовтні гріє ціп, а не піч.
  • Плаче жовтень холодними сльозами.
  • Ходить жовтень по краю та й виганяє птахів із раю.
  • Жовтень хоч і холодний, та листопад його перехолодить.
  • В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі підбирайся.

Прислів’я та приказки про Листопад

  • Листопадовий день, що заячий хвіст.
  • Листопад і колесо, і полоз любить.
  • Листопад — ворота землі.
  • У листопаді зима з осінню бореться.
  • Листопад вересню онук, жовтню син, а грудню рідний брат.
  • У листападі голо в саді.
  • У листопаді зима на заграді.
  • Листопад зимі ворота одчиняє.
  • Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий.