Офіційний сайт
дошкільного навчального закладу №6
"Шоколадка"

Чому пори року змінюють одна одну

Колись дуже давно жили чотири сестри: Зима, Весна, Літо й Осінь. Хоч і були вони рідними, але між ними часто виникала суперечка про те, хто має царювати на землі, хто з них більше подобається людям і яка пора року потрібніша. Скільки вони не сперечалися, ніяк не могли дійти згоди. Кожна сестра вважала, що вона найкраща й найважливіша.

І тоді вони вирішили звернутися за порадою до звірів і птахів.

Довго радилися звірі і птахи, і нарешті вирішили обрати літо. За ласкаве сонечко, теплі дощі й прохолодний вітерець, що дарує Літо всім лісовим жителям. Сестри Літа дуже засмутилися, дізнавшись про це.

-        Це нечесно, несправедливо, а нам що робити?! – в один голос закричали вони. І знову почалася суперечка.

Отут з гілки на землю злетіла Мудра Сова й сказала:

-        Годі сперечатися. Ви ж рідні сестрички. Ви всі рівні між собою й  маєте ділити всі нарівно. Тоді нікому з вас не буде образливо.

-        Що ти  маєш на увазі? – запитали сестри в Мудрої Сови.

-        Рік довгий – цілих дванадцять місяців. Ось і розділіть його нарівно. Кожна з вас може узяти собі по три місяці. Так буде справедливо. До того ж, кожна пора року хороша по своєму, - відповіла сова.

Звірі і птахи погодилися з нею.

Відтоді сестри ніколи не сварилися, тому що кожна з них господарює на землі тільки у свій час.

Запитання для дітей

  • Чому сперечалися рідні сестри?

  • До кого сестри звернулися за порадою?

  • Яку пору року обрали звірі й птахи?

  • Хто допоміг сестрам розв’язати суперечку?

  • Яка пора року подобається тобі?

 

"ОСІНЬ ЧАРІВНИЦЯ ЗНОВ ДО НАС ПРИЙШЛА"

*** ВІРШІ ПРО ОСІНЬ

ОСІНЬ

Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.

Вітром  двері відчинила:
- Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
- Через рік мене чекайте!
Л. Новикова


ЧАКЛУНКА
Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!

Н. Замрія


ОСІНЬ
Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!


ОСІНЬ

Ніби притомилося сонечко привітне:
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі курличуть: летимо у вирій.
Пропливає осінь на хмарині синій.


КОРОЛЕВА ОСІНЬ
Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.
Н. Замрія


ЛІСОМ ОСІНЬ ПОХОДИЛА

Лісом осінь походила —
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.
Г. Шевчук


ЛІСОВА КОЛИСКА

Стежка, озеро, стіжок –
Все у падолисті,
І в гніздечку для пташок
Задрімав сухий листок,
Наче у колисці.
В. Скомаровський


ОСІННІЙ ПАРК
Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.

На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.

Таких фарб немає
Влітку, ні зимою.
Недаремно осінь
Зветься золотою.
О. Війтик-Ющук


КАШТАНОПАД
Ось червоний
Впав листок,
А за ним
Каштанчик – скок!
Жовтий лист
На землю ліг,
Слідом знов
Каштанчик – плиг!
День за днем
Таке підряд –
Падолист,
Каштанопад.
Г. Маніва


ОСІНЬ
… Осінь на узліссі
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.

Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.

Утішає ясен:
- Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.
П. Осадчук


ШЕПІТ, ШЕЛЕСТ, ШЕРЕХ ЛИСТЯ
Шепіт, шелест, шерех листя...
Ходить осінь золотиста,
Жовтокоса, багряниста,
З тихим шумом падолисту.

Шелест, шурхіт по діброві...
Стиха осінь колискові
Шепче нам про неба просинь.
Шепче осінь. Шепче осінь...
Т. Корольова


ДОЩОВА ОСІНЬ
Водить осінь хороводи
То із листя, то з дощів.
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.

Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.

Та вернулися тумани,
Задощило в небесах,-
І ми знову у пошані,
Знов нас носять на руках».

І прийшли тоді до згоди
Парасолі і плащі,
Що найбільша насолода –
Це коли ідуть дощі.

А.Качан


ОСІННІ ТАНЦІ
Вітер взяв сопілку в руки:
— Ду-ду-ду!
Хто зі мною потанцює
У саду?
Захиталися жоржини:
— Може, й ми!
Тільки ти нас над землею підійми!
— Шкода часу,— вітер каже,—
Підіймать!
Видно, вам не доведеться танцювать!
Тут як зірвуться листочки із дубка,
Із вербички, із берези,
Із кленка,— хто червоний, хто жовтавий,
Хто рудий, а хто трішечки зелений —
Молодий.
Як закрутяться у танці
Угорі! І низенько над землею,
У дворі. Вітер кинувся за ними:
— Ой, ду-ду!
От хто вміє танцювати
до ладу!
К. Перелісна


ДАРИ  ОСЕНІ
Восени врожай збирають
На городах і в садках.
Груші, яблука звисають
На тонесеньких гілках.

В лісі білочка руденька
Під пеньком знайшла грибок.
Ухопила — та хутенько
Заховала в теремок.
Г. Шевчук


ЩО НА СПИНЦІ В ЇЖАЧКА?
Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Він несе на спинці
Золотий листок.

Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.
Г. Усач

***ЗАГАДКИ ПРО ОСІНЬ

* * *
Коли це буває,
Що клен запалає?
А прихопив морозець
Та повіяв вітерець,
Весь вогонь на землю впав,
Зовсім клен без листя став.
(Восени)

* * * 
У садах, лісах блукає,
В жовті шати одягає,
Золотисту стелить постіль – 
Жде сестрицю білу в гості.
(Осінь)

* * * 
Прийшла дівчина до хати,
Узялась хазяйнувати:
Вправно скриню відімкнула,
В жовту свитку ліс вдягнула.
(Осінь)

* * *
Чарівник прийшов у ліс,
Фарби, пензлика приніс.
У діброві та садочку
стали жовтими листочки.
(Жовтень)

* * * 
Невидимка ходить в гаї,
Все дерева роздягає.
Хто вона?
(Осінь)

* * *
Розкажіть, діти, хто те добре знає,
Яке коротке літо восени буває?
(Бабине літо)

* * * 
Жовте листячко летить,
Під ногами шелестить
Сонце вже не припікає
І коли це все буває?
(Восени)

* * * 
Виснуть хмари низько-низько,
Опустили пасма-коси.
Всюди мокро, всюди слизько – 
Ходить нашим краєм…
(Осінь)

* * * 
Огляда суворо скоса
Степ, ліс, села і міста;
Розпустила сиві коси,
А їх буря запліта.
(Осінь)

* * *
Прохолодно. Жовкне листя.
Горобина у намисті.
Птах у вирій відлітає.
В яку пору це буває?
(Восени)

* * * 
В жовте лист пофарбувала,
Урожай с полів зібрала.
Золотила вербам коси
Чарівна цариця - …
(Осінь)

* * * 
Дрібненький дощик сумно плаче,
І листячко жовтогаряче
З дерев поволі опадає.
Яка пора це наступає?
(Осінь)

* * * 
Ясне сонце не гріє,  холодок повіва,
Засихає, жовтіє на узліссі трава,
Небо втратило просинь – 
Наближається ..
(Осінь)

* * * 
Листя жовте облетіло, 
Парки та сади укрило. 
Та поглянь на гілочки, 
Що горять, немов свічки... 
Восени зачервоніла 
Рясно-рясно...
(Горобина)

***ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ'Я

  • Осінь іде, а за собою дощі веде.
  • Весна красна квітами, а осінь — плодами.
  • Курчат восени лічать.
  • Осінь усьому рахунок веде.
  • Восени — багач, а навесні — прохач.
  • Восени і горобець багатий.
  • Осінь каже: «Берися, бо як зима прийде, хоч і схочеш узяти, то не візьмеш».
  • Осінь збирає, а весна з'їдає.
  • Осінь сумна, а весело жити.
  • Осінь на строкатому коні їздить.
  • У доброго хазяїна восени й соломина не пропаде.
  • Усякому літові кінець, а осені початок.
  • Хвали літо, коли осінь прийде.
  • Весною горшки порожніють, а восени – повніють.
  • В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає, поливає.

Прислів’я та приказки про Вересень

  • Вересень весіллями багатий.
  • Садок у вересні, що кожух у січні.
  • Верещить вересень, що вже осінь.
  • Як вересніє, до й дощик сіє.
  • Весна каже — уроджу, а осінь каже — я ще погляджу.

Прислів’я та приказки про Жовтень

  • Жовтень ходить по краю та й виганяє пташок з раю.
  • Вересень пахне яблуками, а жовтень — капустою.
  • У жовтні гріє ціп, а не піч.
  • Плаче жовтень холодними сльозами.
  • Ходить жовтень по краю та й виганяє птахів із раю.
  • Жовтень хоч і холодний, та листопад його перехолодить.
  • В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі підбирайся.

Прислів’я та приказки про Листопад

  • Листопадовий день, що заячий хвіст.
  • Листопад і колесо, і полоз любить.
  • Листопад — ворота землі.
  • У листопаді зима з осінню бореться.
  • Листопад вересню онук, жовтню син, а грудню рідний брат.
  • У листападі голо в саді.
  • У листопаді зима на заграді.
  • Листопад зимі ворота одчиняє.
  • Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий.