Офіційний сайт
дошкільного навчального закладу №6
"Шоколадка"

МАЙБУТНЄ БЕЗ СМІТТЯ

номінація «Навчально – методичний посібник

закладів дошкільної освіти»

ВСТУП

Із 1 січня 2018 року в Україні сортуватимуть усе сміття. Це не передвиборча обіцянка якогось політика, а чинна норма Закону «Про відходи». Чи дійсно за півроку у нашій країні запрацює система сортування, перероблення і утилізації сміття?

Трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі та перенакопичення сміття у Львові протягом року продемонстрували небезпечність відкладання проблем відходів у довгу шухляду. Місцеві чиновники та обранці почали працювати над новими стратегіями поводження із побутовими відходами, шукати (частіше порізно) інвесторів для сміттєпереробних заводів. Водночас державні посадовці давно працюють над облаштуванням системи утилізації сміття в Україні «за європейським зразком». Принаймні, ще 2012 року до статті 32 Закону України «Про відходи» додано пункт, за яким у країні «забороняється з 1 січня 2018 року захоронення на полігонах не перероблених (необроблених) побутових відходів».

Як тепер має виглядати вивезення сміття?

Закон «Про відходи» говорить, що «оброблення (перероблення) відходів – це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних і біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення».

Проблема твердих побутових відходів  є актуальною й досить гострою для України. Утворення відходів зростає, тоді як значна частка цих відходів видаляється на полігонах та звалищах, які розміщені, спроектовані та експлуатуються неналежним чином, наслідком чого є негативний вплив на навколишнє середовище та здоров’я людини.

- Хто і як оброблятиме та сортуватиме відходи?

- Чи налагоджено вже механізм переробки сміття згідно із новими вимогами закону?

- Які показники України в переробці та сортуванні відходів?

- Чому запускається сортування сміття і для кого воно буде обов’язковим?

Актуальні питання вторинного використання, переробки й знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ)  потребують вкладення значних коштів, а традиційний метод складування сміття на звалищах стає малоефективним і небезпечним для навколишнього середовища.

Проблема твердих побутових відходів виникла разом із появою людини, але в давнину це, в основному, були проблеми сміття, тобто то, що ми зараз називаємо твердими побутовими відходами. Лишень пізніше до них добавилися тверді промислові відходи, до числа яких відносять також відходи від сільськогосподарського виробництва. Історія цієї проблеми тісно пов’язана з історією розвитку міст. Населення давніх міст швидко збільшувалося в містах. Багато людей почало переселятися із сіл разом із тваринами, що спричинило велике скупчення в містах ще й забруднення їхніх територій відходами тваринництва та життєдіяльності людей.

- Чи може сучасна людина жити в гармонії з природою?

- Чи завжди сміття небезпечне для людини і довкілля?

- Чи можна перетворити відходи у доходи?

- Як навчитися жити і не смітити?

Відповіді на ці питання незаперечно свідчать про те, що накопичення сміття та проблеми, пов’язані з цим, є складовою частиною життя людини. Розширення  уявлень дітей про роздільний відбір відходів на сухі та вологі, впровадження відбору сміття за межами закладу, розкриття правил безпечного життя намагаємося знайти у високотехнологічному суспільстві. Для набуття досвіду практичної та експериментальної діяльності дорослі проводять дослідження про склад сміття у власних родинах; про швидкість розкладу відходів під впливом різних факторів, щоб зробити висновки щодо сміття, яке опиняється на звалищах; пропонують власне вирішення проблеми надмірної кількості сміття та розроблюють практичні поради щодо зменшення кількості сміття. Кожне проблемне питання розглядається на різних рівнях бачення: від планетарного масштабу до власної родини.

Для пошуку відповідей на ключові питання ми створили навчально-методичний посібник «Майбутнє без сміття», з метою ознайомлення з проблемами, пов’язаними з побутовими сухими та вологими відходами, їх негативним впливом на здоров’я людини; ознайомлення з поняттями: відходи, промислові відходи, побутові відходи, сміття тощо; законодавчою основою вирішення проблеми побутового забруднення (Закон України «Про відходи»); причинами утворення сміття; створення умов для формування у дітей дошкільного віку готовності самостійно вивчати навколишній світ; вирішення задач взаємодії з природою в процесі пошуково-дослідницької діяльності; забезпечення цілісності сприймання оточуючої дійсності, гармонійну взаємодію людини і природи, уміння екологічно виважено взаємодіяти з довкіллям; розвитку дослідницьких навичок робити висновки; формування позитивно – емоційного ставлення до навколишнього світу, виховання бережливого ставлення до всього, що нас оточує, прагнення зберегти природу для майбутніх поколінь.

Завданням навчально-методичного  посібника є:

* Ознайомити з проблемами , пов’язаними з побутовими відходами, їх негативним впливом на здоров’я людини, визначення  основних шляхів їх розв’язання ;

* Розширити уявлення дітей про роздільний відбір відходів на сухі та вологі, впровадження відбору сміття за межами закладу;

* Навчити дітей ставити ціль, відбирати необхідні матеріали для її здійснення; проводити біологічні спостереження і прості експерименти, оформляти дослідження, аналізувати отримані дані, висловлювати припущення, робити висновки про ступінь їх відповідності результатам дослідження;

* Дозволити дітям домовлятися про спільні дії, чути один одного;

* Формувати у дітей впевненості в своїх розумових та інтелектуальних можливостях;

* Розширити кругозір методом привчання до накопиченого людського досвіду пізнання світу;

* Викликати у дітей позитивне, бережливе ставлення до світу через розвиток основ екологічної культури.

Існує чотири загальних принципів, які допомагають удосконалити процес переробки відходів, та кілька шляхів подолання пов’язаних з цим проблем: зменшення обсягів споживання енергії та сировини; утилізація відходів;

повторне використання продуктів, наскільки це є можливим; спалювання з метою виділення та використання усієї можливої енергії та зменшення обсягів відходів; захоронення відходів на звалищах (ями та котловани); приготування компосту з органічних матеріалів.

Однак більшість методів переробки передбачають певний шкідливий вплив на довкілля. Тому, під час освітнього процесу, використання дидактичних ігор, вправ, ознайомлення з видами сміття, зокрема, поділу твердих побутових відходів на текстиль, пластик, папір, скло та метал, співпрацею з педагогами та батьками (консультації, анкетування, акції тощо) допоможуть сформувати у дітей обдуманого, правильного відношення до навколишнього середовища, бажання самостійно сортувати сміття.

Впровадження системи роздільного збирання сухих побутових відходів (СПВ) викличе бажання дітей, дорослих та батьків поділяти їх на текстиль, пластик, папір, скло та метал, допоможе отримати задоволення від отриманих коштів після здачі вторинної сировини, а це в свою чергу знизить негативний вплив побутових відходів на навколишнє середовище та здоров’я людини в цілому.

«Якщо людина не зробить так,

щоб на Землі стало менше сміття,

то сміття зробить так,

щоб на Землі стало менше людей»

ОПИС ПОСIБНИКА

Збереження чистоти довкілля — щоденне завдання кожної людини, і дуже добре, коли воно стає звичкою з дитинства.

Якість поділу сміття залежить від активності і свідомості учасників процесу на всіх етапах. Поділ сміття знаходиться під відповідальністю кожного окремо взятого громадянина країни. Справді, щоб система вибіркового збору сміття приносила очікувані результати, необхідна активна участь кожного, хто викидає сміття. Поділ сміття також вимагає певного часу і докладання зусиль для навчання людей.

Навчально – методичний посібник «Майбутнє без сміття» є частиною науково-методичного забезпечення екологічного змісту, присвяченого проблемі сміття. Серед глобальних екологічних проблем ця проблема вирізняється тим, що до неї безпосередньо причетні всі діти і дорослі, незалежно від віку, статі, професії чи роду занять. Саме це дозволяє забезпечити умови для систематичного вправляння дітей у екологічно - компетентних діях, здійснення екологічно виважених вчинків незалежно від спеціально створених ситуацій, самостійно і творчо, без будь-якого зовнішнього стимулювання.

Посібник містить відповідну інформацію про причини утворення сміття, способи його переробки та їх екологічні наслідки. Теоретичні матеріали врівноважені практичними завданнями на формування навичок мінімізації відходів, регулювання власного споживання. Окремі завдання спрямовані на спільне виконання дітей разом з батьками. У посібнику зібрана додаткова інформація, цікаві факти і цифри, спрямовані на поглиблене розуміння сутності проблеми, її зв’язку з іншими глобальними екологічними проблемами.

Навчально – методичний посібник «Майбутнє без сміття»  складається з 6 еко-контейнерів різного кольору(для кожного виду сміття):синього(папір), жовтого(пластик), зеленого(скло), червоного(метал), сірого(органічні та харчові відходи), коричневого(текстиль).

Перший етап Розберемося зі сміттям! Які види є сміття?

Є два види сміття: органічне та неорганічне.

Органічне сміття буває рослинного та тваринного походження. Здебільшого це харчові відходи. Якщо їх повертають природі, тобто закопують у землю, вони перегнивають і стають вже не сміттям, а добривом для рослин. Так вони не лише не шкодять довкіллю, а й дають користь.

Під дією тепла, вологи та мікроорганізмів рештки їжі природно перетворюються на компост — добриво, яким можна підживлювати ґрунт. Тому найкраще органіку не викидати, а компостувати.

Маленький компостер (посудина для збирання відходів) можна тримати навіть у звичайній квартирі в багатоповерхівці. Треба буде лише час від часу прикопувати його вміст на клумбі у дворі або на дачі.

Відповідно до змісту педагогічної роботи Освітньої програми для дітей від двох до семи років «Дитина» формуємо уміння дітей з природодоцільної поведінки, використання об’єктів і явищ природи як джерела естетичної, моральної, інтелектуальної насолоди (радості пізнання), вчимо дітей привчати що можна кидати, а що не можна кидати в компости. Що можна кидати у компост? Сирі овочі, фрукти, злаки, чай і гущу кави/ залишки готової їжі; м'ясні відходи (тільки у закриті компостери)/ дерев’яну стружку (без фарби і без лаку), кору, траву, сіно, солому, листя, подрібнені гілочки, однорічні бур’яни; свіжий гній травоїдних тварин і пташиний послід, пір'я і пух птахів, шкарлупу від яєць; папір (використані паперові серветки, подрібнені газети, папір, упаковки, картон). Не можна кидати у компост: великі і тверді кістки, жири, попіл від прогорання вугілля в пічці або каміні; бур'яни з насінням та корінням (багаторічні), кухонні і садові відходи, які були зіпсовані або ушкоджені хворобами, шкідниками і пліснявою, чи грибками; комахи, шкідники, їх яйця і личинки; синтетику; молочні продукти; рослини, заражені шкідниками чи хворобами.  Для виховання природо оцінної поведінки необхідно діяти з оточуючим, сприяти усвідомленню того, що природне довкілля змінюється внаслідок людської діяльності. Неорганічне сміття має неприродне, штучне походження. Ці відходи розкладаються здебільшого десятки, а то й сотні років. Утім, велика частина неорганічних відходів — папір, прозорий пластик, кришечки від пляшечок, ганчір’я, метал і скло — підлягають повторній переробці. Ці види сміття потрібно сортувати й здавати до пунктів прийому. За це ще й можна отримати невеликі гроші.

Найшкідливішим сміттям є неорганічні відходи, які не приймають на перероблення. Це непрозорі пластикові пляшки, поліетиленові та «картонні» пакети від молочних продуктів і соків, одноразовий посуд, мішки зі штучного волокна тощо. Уявляєте? Уже й нас не буде на Землі, а наше сміття лежатиме на сміттєзвалищі й шкодитиме довкіллю. Тому краще взагалі не купувати таких речей. Це зовсім не складно. Перед тим як викинути річ, поміркуймо, чи не можна її ще використовувати: полагодити, віддати комусь, хто має у ній потребу, придумати новий спосіб її застосування тощо. Поняття  «органічні та неорганічні відходи» діти розрізняють та закріплюють під час освітнього процесу з використанням інтерактивних бесід за творами В.О.Сухомлинського, спостережень, дидактичних ігор «Що складати у компостер?», занять «Сміттєва небезпека», «Блакитні очі річок та морів», «Ми юні екологи».   Протягом цих занять ми навчаємо дітей практично бути впевненими у своїх знаннях, не допускати помилок, чітко сортувати сміття.

Другий етап передбачає сортування сміття при наявності відповідних еко - контейнерів для кожного виду сміття і такий розподіл побутових відходів.

Значення кольорів сміттєвих контейнерів

Зелений колір. Скло і склобій.

У більшості місць прозоре скло і кольорове скло повинні бути розділені. Нові скляні ємності можуть бути зроблені з переробленого скла.

Увага: кераміка, загартоване скло, вогнетривке скло, дзеркала, шибки і лампочки не повинні бути включені в скляні відходи, а повинні бути викинутими разом з великогабаритними відходами на стоянці контейнерів.

Синій колір. Папір та картон: газети, журнали, ящики  повинні бути достатньо чистими для повторної переробки.

Увага: паперові серветки, кухонні рушники, наклейки, коробки від соку, копіювальний папір і шпалери, брудний або промаслений папір і целофанові пакети не є вторинною сировиною як папір, тому повинні зберігатися окремо і бути поміщені у визначений пакет для не відсортованих відходів.

Жовтий колір. Пластик: упаковка із пластику або металу і коробки з-під напоїв використовуються у переробці для виготовлення нових упаковок, текстильних волокон, і т. д.

Увага: обгортки з масла, пластикові склянки (наприклад, скляночки з-під йогурту), упаковки для небезпечних і отруйних продуктів, пластикові пакети і з алюмінієвої фольги не повинні бути включені у відходи.

Сірий колір. Органічні відходи: овочі, фрукти, садові відходи, обрізки, трава і листя можуть бути компостовані. Ці відходи можуть бути зібрані у нашому домі. Також легко компостувати їх самостійно, або віднести відходи до місця стоянки контейнерів.

Увага: деревина, що використовується для будівництва, деревне вугілля та мушлі мідій не придатні для компостування.

Коричневий колір. Акумуляторні батареї повинні зберігатися в багатьох збірних ящиках в супермаркетах, на АЗС. Автомобільні акумулятори можуть бути принесені до контейнерних стоянок, або до машинного гаражу. Багаторазовий текстиль: одяг, взуття, постільна білизна та аналогічні зібрані у нашому будинку речі, повинні бути зібрані на контейнерній стоянці в текстильних контейнерах, або віднесені до центру переробки. Викинуті електричні та електронні прилади: холодильники, телевізори, комп’ютери, пральні машини можуть бути передані безкоштовно на контейнерну стоянку, або, як вживані, використані тими людьми, хто їх потребує.

Червоний колір. Малонебезпечні відходи або невеликі хімічні відходи: шприци, батарейки, люмінесцентні лампи, мийні засоби, косметика, фарби і лаки, відпрацьовані масла, пестициди і подібні шкідливі для здоров’я і навколишнього середовища речовини. Вони повинні бути зібрані окремо.

Успішна  реалізація ознайомлення дітей з еко-контейнерами  вдалася завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів (наочних, словесних, практичних, ігрових) та прийомів (заняття, бесіди, спостереження, огляд енциклопедичної, науково-методичної літератури, використання дидактичних ігор) освітнього процесу дітей. На даному етапі дітям давались знання про відповідний колір, який має кожен еко-контейнер, знайомили малюків з предметними картинками та практикували сортувати сміття за видами. З дітьми проводили заняття «Життя без сміття»,  «Розберімося із сміттям»,  дидактичні ігри «Сортуємо сміття», «Екологічні заборони», «Що забруднює повітря», «Спеціалізований транспорт», знайомили із основними термінами та визначеннями про відходи, переглядали енциклопедичний матеріал «Чи знаєте ви…?», читали художні твори «Чому ми так не бережемо природу?»,  що допомогли формуванню у дітей обдуманого, правильного відношення до навколишнього середовища, дбайливого ставлення до довкілля, свого здоров’я і здоров’я планети.

Наступний етап — Як сортувати і що куди класти?

1. У контейнер для паперу і картону.

Можна класти:

– газети, каталоги, журнали, рекламні проспекти;

– зошити, чистий та використаний папір для нотаток та малювання;

– конверти, книжки без твердої обкладинки;

– картонні ящики та коробки, паперові пакети та паперову тару.

Не можна класти:

– вологий папір та картон;

– використаний паперовий посуд;

– картонну тару для напоїв, плівку;

– фольгу та копіювальний папір.

2. У контейнер для органічних відходів.

Можна класти:

– м’ясні та рибні відходи, овочі і фрукти, лушпиння, хліб, напівфабрикати, кондитерські вироби та інші харчові відходи;

– господарський папір, паперові серветки, залишки від чаю і кави;

– кімнатні рослини та квіти.

Не можна класти:

– олію, молоко, соуси та інші рідкі харчові продукти;

– будь-які рідини;

– великі кістки;

– плівку, метал, скло, попіл, недопалки, вкритий воском або плівкою папір, а також інші біологічні відходи, що не розкладаються.

3. У контейнер для скла, пластику та металу.

Можна класти:

– пластикову тару: коробки з-під йогурту, пляшки з-під масла, кетчупу, майонезу, пляшки з-під кремів та шампунів, пластиковий посуд та коробки, поліетиленові кульки та плівку;

– скляну тару;

– металічну тару: консервні банки, металічні кришки, корки від їжі та напоїв.

Не можна класти:

– вимащену у їжі або не до кінця спустошену тару;

– пластикові іграшки;

– тару від небезпечних речовин (наприклад, від побутової хімії);

– тару від аерозолів;

– віконне та листове скло;

– лампочки.

Робота з даного напрямку проводиться в трьох напрямках: з дітьми, з педагогами та батьками. Для набуття досвіду практичної та експериментальної діяльності в «родинній лабораторії»  проводимо дослідження про склад сміття, про швидкість розкладу відходів під впливом різних факторів, розробляємо консультації, пам’ятки, практичні поради, екологічні всеобучі для батьків. Дані досліджень свідчать про необхідність цілеспрямованої систематичної роботи з розвитку вирішення проблеми накопичення сміття, його сортування та повторного використання .  Батькам цікаво дізнаватися про сортування відходів, більшість з них були вражені тим, що ми піднімаємо з дітьми такі серйозні та актуальні питання. Думки батьків співпадають: цим питанням потрібно починати займатись з дітьми дошкільного віку, старше покоління важко це сприймає, усвідомлює і думає : поки ніхто мене не бачить я викину це сміття!  Ефективним є надання консультацій, пам’яток, практичних порад, екологічних всеобучів для батьків, зокрема такі: «18 відходів, які не можна викидати на смітник», «Екологічний відпочинок у лісі: правила поведінки», «Для чого необхідно сортувати сміття та побутові відходи», «Відходи у доходи», тощо.

Для чого необхідно сортувати сміття та побутові відходи ? Змалечку формуємо у дітей впевненість у необхідності виконання цих дій. Даємо знання про:

- Зниження негативного впливу на навколишнє середовище. Будь-яка річ з часом стає відходом. Проте у виробництві нових речей можна частково або повністю використовувати матеріали зі старих виробів, таким чином зменшуючи загальну кількість відходів. При цьому знизиться вплив на довкілля, оскільки менше нової сировини необхідно буде виробляти.

- Усунення небезпеки для людини та навколишнього середовища. Токсичні відходи забруднюють повітря, грунт, поверхневі та підземні води. Тому при поводженні з небезпечними відходами необхідно приймати більш жорсткі природоохоронні заходи.

- Можливість багаторазового використання відходів. Більшу частину побутових відходів складає тара, яку можна переробити і використовувати наново.

- Економія коштів. Якщо відходи своєчасно відсортовано, то споживачеві не треба платити за вивіз та складування сміття.

- Зменшення накопичених відходів, які псують наше здоров’я. Стан здоров’я населення залежить від багатьох факторів, найважливішими з яких є економічні та генетичні. Погіршення економічного стану в країні та зростаюче забруднення довкілля призводить до підвищення рівня захворювань населення, таких як алергія, захворювання верхніх дихальних шляхів, патології вагітності й пологів, зростає кількість дітей з уродженими хворобами, а також високою часткою загострення хронічних захворювань і виникнення злоякісних новоутворень, пов’язаних з впливом хімічних канцерогенів [10].

Заключний етап - Переробка (оброблення, перероблення) відходів (також: вторинна переробка, ресайклінґ (від англ. recycling), рециклювання й утилізація відходів)

Проблема роздільного збирання сміття вже давно вирішується в ряді українських міст і селищ та країнах Європи. Роздільне збирання побутових відходів – це метод збирання, за якими ресурсоцінні компоненти побутових відходів – папір, скло, пластик, метал – збирають окремо у спеціальні контейнери для подальшого надходження на перероблення чи повторне використання. В доступній дітям формі ми вчимо їх економному використанню природних багатств, тобто вторинному використанню побутових відходів замість природних ресурсів, які ще можуть служити людям.

За даними досліджень, практично кожен українець викидає на рік більше 400 кг сміття. Помножте на кількість українців. Все це вивозиться на сміттєзвалища, загальна площа яких в Україні більша за площу Кіпра. Потрапляючи на сміттєзвалище, відходи забруднюють навколишнє середовище – грунт, повітря, воду, – залишаючись там від декількох до сотень років, тому що природа не може їх дуже швидко самостійно переробити: папір переробляється 2-3 роки; консервна банка – 120-150 років; звичайний поліетиленовий пакет – 200 років; пластикова пляшка – 500 років; скло – більше 1000 років. В першу чергу, довкілля забруднює фільтрат – це отруйна рідина, яка проходить через усе звалище та несе із собою у підземні води забруднюючі речовини. Окрім того, у фільтраті довгий час залишаються бактерії, які спричиняють захворювання у людей. І саме страшне, що ця вода потрапляє до нас через колодязі, продукти рослинного і тваринного походження.

Працюючи з дітьми та дорослими ми помітили, наскільки цікава інформація не лише дорослим, а й  дітям. Часто сміття просто спалюють. І при цьому виділяються токсичні гази, утворюються небезпечні хімічні сполуки, які забруднюють атмосферне повітря. Це той самий сміттєспалювальний завод. Спалювання відходів у дворах розглядається нашими законами, як правопорушення та передбачає штрафи. Бездумно викидаючи відходи, або спалюючи їх, ми наносимо шкоду навколишньому середовищу, тобто собі і своїм дітям. Діти легко запам’ятовують головне правило: змішані відходи – це сміття, роздільно зібрані відходи – це ресурси, тобто такий матеріал, з якого можна виробити нові корисні речі.

Що ж таке утилізація? Відповідь на це запитання допомагає педагогам та батькам виконати освітні завдання, пов’язані з ознайомленням дітей з професіями (двірника, водія сміттєприбиральних машин, комплектувальника, сортувальника) , знаряддями праці і змістом діяльності людей, що працюють у сфері; формуванням позитивного ставлення до представників цих професій і бажання діяти на користь природі, усвідомленням того, що природне довкілля змінюється внаслідок людської діяльності. Адже їх діяльність сприяє позитивним змінам у природному довкіллі.

Термін « утилізація» означає використання чогось для переробки: захоронення на сміттєзвалищах; спалювання: в результаті можна отримати теплову, або електричну енергію; теплоутворення від спалювання 2 т. пластикових відходів дорівнює теплоутворенню від спалювання 1 т. нафти; вторинна переробка.

Утилізація - використання відходів, або відпрацьованих елементів для виготовлення нових продуктів: використаних шин - як палива, макулатури - для виробництва паперу; при збагаченні вугілля переробка відходів здійснюється шляхом їх обробки та приготування для відвантаження на виробництво будівельних матеріалів. Найпоширеніша вторинна, третинна переробки різними масштабами таких матеріалів, як скло, папір, алюміній, асфальт, залізо, тканини та різних видів пластику. Також спрадавна використовують в сільському господарстві органічні господарські та побутові відходи. Методи переробки відходів залежать від вмісту відходів і включають спалення, поховання у відведених місцях, скидання в море. Органічні відходи після переробки можна використовувати, як добриво. Найперспективнішим шляхом подолання негативного впливу відходів на навколишнє середовище є перехід від полігонного захоронення до промислової переробки.

В Україні деякі види відходів успішно перероблюють малі підприємства. Ліцензування цього виду діяльності не передбачається.

Існує чотири основних засоби утилізації відходів: спалювання, біотермічний засіб, поховання відходів, компостування .

Спалювання - один із кращих методів ліквідації відходів, який використовується, як промислова сировина. При цьому потрібно враховувати те, що спалювання відходів на сміттєспалювальних фабриках спричиняє забруднення атмосфери. Розроблено технології, за якими з відходів виділяють чорні і кольорові метали, виготовляють будівельні матеріали. З економічної точки зору спалювати сміття вигідно: теплотворна спроможність сухих відходів сягає 9 м Дж/ кг.

Біотермічний засіб заснований на можливості твердих відходів до самозаймання під впливом особливих мікроорганізмів .

Поховання відходів відноситься до найбільш поширеного засобу їхньої утилізації. В Україні таким способом утилізується до 98% міських відходів. З цією метою відчужуються тисячі гектарів не тільки пустощів, але і родючих земель.

Компостування (гноїння) - біологічний процес розкладання органічних речовин за допомогою мікроорганізмів. Тепло, що виділяється при цьому, має дезінфікуючу властивість, завдяки чому утворюється цінне добриво для ґрунту.  Згоряння відходів відбувається в спеціальних печах. Теплом, що при цьому виділяється, можна опалювати будинки, підігрівати воду. Проте в компості, а отже в  ґрунті, іноді присутні домішки важких металів і інших токсичних сполук, що накопичуються і можуть завдати шкоди людині і навколишньому середовищу. Також на виробництвах утворюються стічні води. Це переважно води забруднені в основному відходами і викидами виробництва. Кількісний і якісний склад їх різноманітний і залежить від галузі промисловості, її технологічних процесів. їх поділяють на дві основні групи: неорганічні домішки і токсичні речовини й отрути.

В Україні немає жодного сучасного сміттєпереробного заводу. 3% сміття переробляється. 97% сміття-викидається і накопичується. Люди, не замислюючись, залишають сміття в місцях відпочинку - на берегах озер або річок, на пляжах; у лісі поблизу свого будинку або дачі і т.д. Майже 50% того, що ми викидаємо (папір, скло, метал та інші матеріали), є придатним для повторного використання. На жаль, велика частина відходів все ще відправляється на звалища. Та все ж людина може вплинути на подальшу «долю» тих відходів, які вона викидає. За будь-яких умов у боротьбі зі сміттям вирішальну роль відіграє особисте ставлення кожного з нас до цієї проблеми. Найперше, це сортування, за словами фахівців, розділення сміття, зменшить до 40% кількість відходів, що йдуть на сміттєзвалища.

Впродовж минулого року, під час реалізації  освітнього проекту «Майбутнє без сміття», ми ознайомлювали дітей та їх батьків з проблемами , пов’язаними з побутовими відходами, їх негативним впливом на здоров’я людини, визначали основні шляхи їх розв’язання; розширювали уявлення про роздільний відбір відходів на сухі та вологі, впроваджували відбір сміття під час дії проекту та надалі, за межами закладу; вчили ставити ціль, відбирати необхідні матеріали для її здійснення; проводити біологічні спостереження і прості експерименти, оформляли дослідження, аналізували отримані дані, висловлювали припущення, робили висновки про ступінь їх відповідності результатам дослідження; формували впевненість в своїх розумових та інтелектуальних можливостях; розширювали кругозір методом привчання до накопиченого людського досвіду пізнання світу; викликали позитивне, бережливе ставлення до світу через розвиток основ екологічної культури [6, с.38].

У науково-педагогічній літературі та деяких нормативних документах наводяться визначення поняття «екологічно доцільна поведінка». Зокрема, у «Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні» під екологічно доцільною поведінкою розуміється: уміння помічати забрудненість природного довкілля та володіння доступними навичками сприяння його чистоті; уміння економного використання води, електроенергії в побуті; сприяння поліпшенню якості повітря, ґрунту, води; виконання правил природокористування; уміння вирощувати рослини, доглядати за ними; брати посильну участь у збереженні рослин своєї місцевості; володіння навичками безпечної поведінки в природному довкіллі; усвідомлення необхідності збереження природи; засудження негативних вчинків інших людей, дітей, які шкодять довкіллю [1, с.30].

Екологічною поведінкою вважаємо систему вчинків і дій стосовно довкілля, яка віддзеркалює рівень екологічної культури особистості. Виходячи з того, що доцільним є результат, якого можна досягти,витрачаючи мінімум ресурсів і задовольняючи при цьому життєво необхідні потреби, екологічно доцільним є збалансований розвиток суспільства, який передбачає використання природних ресурсів із врахуванням можливостей природи до самовідновлення і обмеження з цією метою надмірних потреб і споживання. Всі складові, інтегруючись, утворюють базове поняття «екологічно доцільна поведінка».

В Освітній програмі для дітей від 2 до 7 років «Дитина», у підрозділі «Дитина в природному довкіллі», освітня діяльність виділена з першої молодшої групи (Додаток 3). Завданням та змістом педагогічної роботи становить вчити елементарним діям з поліпшення природного середовища (прибирання ділянки, догляд за рослинами, допомога тваринам); збагачувати уявлення про зв’язки між явищами та об’єктами природи, залежність природи від діяльності та ставлення до неї людини; формувати у дітей позитивне ставлення до природи і правила екологічно доцільної поведінки; допомагати дітям бачити красу і велич природи, її крихкість та залежність від діяльності людини; розвивати цілісне сприйняття природи у гармонійному поєднанні пізнавальних, етичних, естетичних, практичних мотивів взаємодії з нею; виховувати шанобливе ставлення до всіх виявів життя; підтримувати та розвивати стійкий інтерес до пізнання природи; сприяти оволодінню правилами безпечної взаємодії з рослинами і тваринами, вмінням помічати зміни, що відбуваються в їхньому стані, відповідально ставитися до догляду за ними; заохочувати до дотримання правил доцільного природокористування (сприяти чистоті природного довкілля, економно використовувати воду, електро та теплоенергію в побуті), усвідомлення необхідності догляду, збереження та захисту природного довкілля. [3, с.304].

Зрозуміло, що успішна реалізація цих завдань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів та прийомів освітнього процесу дітей. Умовою освітньої діяльності дітей є комплексний підхід до проблеми, його системність, спрямована на формування у дошкільнят екологічної культури. Одним із основних компонентів такої системи в навчально-методичному посібнику подано планування освітнього процесу дітей дошкільного віку (Додаток 1), метою якого є засвоєння вихованцями елементарних екологічних норм і понять, дослідження  шляхом диференційованого  підходу у здійсненні експериментальної та пошуково-дослідницької діяльності, забезпечення цілісності сприймання оточуючої дійсності. В результаті проведені інтегровані, тематичні  заняття «Сміттєва небезпека», «Життя без сміття», «Блакитні очі річок та морів», «Захист навколишнього середовища», «Ми юні екологи», допомагаємо дітям усвідомити проблему та навчитися вирішувати її по можливості чи за допомогою дорослого (Додаток 2), консультації для педагогів «Освітні завдання та зміст педагогічної роботи за підрозділом «Дитина в природному довкіллі», «Як навчити дитину не смітити?» (Додаток 3), консультації, експрес-інформації та тренінги для батьків «18 відходів, які не можна викидати на смітник», «Екологічний відпочинок у лісі: правила поведінки», «Для чого необхідно сортувати сміття та побутові відходи», «Відходи у доходи» (Додаток 4), переконують кожного у  необхідності цілеспрямованої систематичної роботи з розвитку вирішення проблеми накопичення сміття, його сортування та вторинної переробки, економічного значення. Дидактичні ігри «Сортуємо сміття», «Що складати у компостер?», «Екологічні заборони», «Що забруднює повітря», «Спеціалізований транспорт» (Додаток 5) навчають дітей виконувати ігрові дії, пов’язані із сортуванням домашнього сміття, уточнюють і розширюють знання про шкідливий вплив на природне довкілля і людину взагалі; закріплюють вміння розрізняти поняття «органічні та неорганічні відходи» виховують екологічну свідомість, відповідальність за власне здоров’я. Основні терміни та визначення (Додаток 6), енциклопедичний матеріал «Чи знаєте ви…?» (Додаток 7), літературна скринька «Чому ми так не бережемо природу?» (Додаток 8), інтерактивні бесіди за творами В.О.Сухомлинського(Додаток 9), допоможуть формуванню у дітей обдуманого, правильного відношення до навколишнього середовища, дбайливого ставлення до довкілля, свого здоров’я і здоров’я планети.

Навчально – методичний посібник «Майбутнє без сміття» створено у рамках реалізації освітнього проекту «Майбутнє без сміття». У посібнику проаналізовано механізми управління та поводження із твердими побутовими відходами. Для набуття досвіду практичної та експериментальної діяльності вчимо дітей досліджувати   склад сміття у власних родинах; разом з батьками  помічати швидкість розкладу відходів під впливом різних факторів, щоб зробити висновки щодо сміття, яке опиняється на звалищах; пропонуємо власне вирішення проблеми надмірної кількості сміття та розробляємо практичні поради, щодо зменшення кількості сміття. Кожне проблемне питання розглядаємо на різних рівнях бачення: від планетарного масштабу до власної родини. Проблема твердих побутових відходів (ТПВ) є актуальною й досить гострою для України. Утворення відходів зростає, тоді як значна частка цих відходів видаляється на полігонах та звалищах, які розміщені, спроектовані та експлуатуються неналежним чином, наслідком чого є негативним впливом на навколишнє середовище та здоров’я людини.

Посібник «Майбутнє без сміття» призначений для педагогічних працівників, студентів , батьків, з метою ознайомлення з проблемами , пов’язаними з побутовими сухими та вологими відходами, їх негативним впливом на здоров’я людини;   покращення екологічної ситуації в нашій місцевості; підтримки ініціативи і активності кожного вихованця; забезпечення цілісності сприймання оточуючої дійсності.

Отже, всім нам необхідно навчитися жити в гармонії з природою, не тільки споглядати її красу і користуватись її благами, але й дбати про її цілісність і непорушність, відчувати її потреби, прислухатись на що скаржиться Земля. Потрібно нарешті зрозуміти, що людина – це частинка великої матері-природи, яку не слід засмічувати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну Землю, дбати про її благополуччя – ось у чому полягає сенс людського життя.

ПЕРСПЕКТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Місяць

Молодша група

Середня група

Старша група

Вересень

1. «Де я живу?»

2. «Порядок удома»

1. «Щоб навколо

було чисто»

2. «Ознайомлення з поняттям «сміття»

1. «Що таке сміття»?

2. «Як і чому утворюється сміття?»

3. Читання твору В.О.Сухомлинського «Купа сміття»

Жовтень

1. «До крамниці за покупками»

2. Сюжетно-рольова гра «Сім’я»

3. Читання твору В.О.Сухомлинського «Камінь»

1. «Як і чому утворюється сміття?»

2. «З чого складається сміття?»

3. «Збирання сміття спеціалізованим транспортом»

1. «З чого складається сміття?»

2. «Життєвий цикл» продуктів»

3. «Ознайомлення з поняттям відходи, промислові відходи, побутові відходи»

Листопад

1. «Щоб навколо

було чисто»

2. «Що таке сміття?»

1. «Розберімося із сміттям»

2. «Органічне сміття»

3. «Неорганічне сміття»

1. «Переробка харчових відходів»

2. «Небезпечні відходи»

3. «Планування сімейного бюджету»

4. «Спалене листя – шкода чи чисте подвіря»

Грудень

1. «Життя серед сміття»

2. «Кому потрібен сміттєвоз?»

3. Читання твору В.О.Сухомлинського «Відломлена гілка»

1. «До крамниці за покупками»

2. Сюжетно-рольова гра «Сім’я»

1. «Живіть у стилі «Еко»

2. «Обираємо якісні

продукти»

3. «Скарб на смітнику»

Січень

1. «З чого складається сміття?»

2. «Життєвий цикл» продуктів»

1. Дидактична гра «Посортуй відходи»

2. «Життя без сміття»

3. «Охорона вод»

1. «Чиста водиця»

2. «Чи є у сміття майбутнє?»

3. «Скільки коштує сміття?»

4. «Сміттєва небезпека»

Лютий

1. «Екологічний світлофор»

2. «Як навчити дитину не смітити?»

1. Сюжетно-рольова гра

«Крамниця»

2. «Що таке сміття»?

3. «Чим сміття загрожує здоров’ю людей?»

1. «Розберімося із сміттям»

2. «Органічне сміття»

3. «Неорганічне сміття»

4. Закон України «Про відходи»

Березень

1. «Екологічна стежина»

2. Сюжетно-рольова гра

«Крамниця»

1.Читання художнього твору «Аби земля уміла говорити...»

2. «Як сортувати і що куди класти?»

3. Читання оповідання В. Сухомлинського

«Смітник»

1. «Земля – народне багатство»

2. «Будуємо чисте

місто майбутнього»

3. «Друге життя -

старим речам»

4. «Щоб навколо

було чисто»

Квітень

1. «Гарна вулиця»

2. Читання художнього твору                 «Учіться бачити красу»

3. Складання «Правил захисту природи»

1. «.Я люблю своє місто»

2. «Чиста планета Земля»(виставка малюнків»

3. «Нуль сміття щодня»

1. «Значення кольорів сміттєвих контейнерів»

2. «Життя на смітнику»

3. «Утилізація сміття»

Травень

1. «Блакитні очі річок та морів»

2. Дидактична гра «Хто забруднює повітря?»

1. «Захист навколишнього середовища»

2. Читання оповідання В. Сухомлинського

«Перед соловейком соромно»

3. Практична робота «Умілі руки»

1. «Як сортувати і що куди класти?»

2. «Чиста планета Земля»(виставка малюнків»

3. «Ми юні екологи»